«Круки» Вайсглас І.

Імануїл Вайсглас «Круки»

Майбутнім не живем, його немає
Та може наостанок осягнем,
За що наc небо гнівно поливає
Цим градом чорних круків, мов вогнем.

А круків тих без ліку і без міри,
Летять зі свистом, моторош пройма.
Нема прихистку і немає сили,
Свист в голові триває, не вгава.

На цих шляхах зостанемось навіки,
Де мертві не довіряться живим,
Поляжем всі, розімкнуться повіки,
І зграї круків, і клубами дим.

Руками захиститися несила
Нехай у нас була б і сотня рук.
Туман спадає, ось — наступна хвиля,
І скоро смерть ухопить нас, мов крук.

(Переклад з німецької — Ігоря Папуші)

Коментарі:
  1. 6 месяцев ago

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *