Культурний розвиток Київської Русі та Галицько-Волинської держави в 9-14 ст.

Розвиток культури й освіти Київської Русі та Галицько-Волинської держави в 9-14 ст.

Особливістю розвитку культури є переважання запозичення і творчого переосмислення візантійських тра­дицій і канонів, хоча основою культури були місцеві елементи, властиві народному світорозумінню.

Велика роль дохристиянського культурного середовища, домінування впливу християнства у культурі.

Становлення власної державності сприяло культурному розвиткові наших предків.

Освіта. За князювання Володимира Великого вже існувала школа для навчання дітей найближчого ото­чення князя. Відомо про школу при Софійському соборі. У 1086 р. онука Ярослава Мудрого Янка Всеволодівна заснувала в київському Андріївському монастирі школу для жінок.

Ще до виникнення писемності існувала багата усна народна творчість: загадки, заклинання, казки, легенди, сказання, епічні, ліричні й обрядові пісні. Прекрасними пам’ятками давньоруської творчості були билини (ста­рини), найкращими з яких вважаються билини Київського, або Володимирового циклу. Поширювалися перекладні релігійні твори, зокрема апокрифи — твори на біблійну тематику, які з різних причин не були визнані церквою. Іншим популярним жанром перекладів були житія — розповіді про життя і подвиги святих.

Здобутки в галузі літератури в 9-14 ст..

Оригінальна література була започаткована літописами.

Літопис Аскольда, «Найдавніший Київський звід», «Печерський звід» не збереглися. Першим літописом, що дійшов до нас, є «Повість минулих літ», автором-упорядником якого був Нестор (1113 р. перша редакція).

Продовженням цієї праці є Київський літопис, що охопив події від 1111 до 1200 р.

Галицько-Волинський літопис охоплює події XIII ст.

Інший жанр літератури — церковні проповіді. Визначним їх автором був Феодосій Печерський.

Зразком урочистої проповіді є «Слово про закон і благодать» (між 1037 і 1050 р.) митрополита Іларіона.

До найкращих зразків літератури тих часів належить і «Повчання» Володимира Мономаха.

Найвизначнішою пам’яткою давньоукраїнської літератури є «Слово о полку Ігоревім», створене в 1187 р. На думку історика Леоніда Махновця, автором його є князь Володимир Ярославич, брат Ярославни.

На початку ХШ ст. був укладений «Києво-Печерський патерик», дуже популярний на Русі.

Наука. Про рівень тогочасних природничих і математичних знань до певної міри свідчить популярність на руських землях таких перекладних книг, як «Шестидневи», «Фізіолог», «Небеса» та інших. Визначним писарем свого часу був Агаліт. Бібліотека при Софійському соборі нараховувала майже 1000 книг.

Музика. Здавна наших землях були люди, які заробляли мистецтвом музики. У Галицько-Волинському літописі згадується славетний співець Митуса. Популярними були вистави скоморохів.

Здобутки в галузі архітектури.

Першим християнським кам’яним храмом Київської Русі була Десятинна церква (кінець X ст.). Софійський собор у 2011 р. відзначив своє тисячоліття. У 1073-1078 рр. був збудований видатний Успенський собор Києво-Печерського монастиря, а в 1108-1113 рр. — Михайлівський Золотоверхий собор. Чудові споруди були зведені в ХІ-ХІІІ ст. у Чернігові: Спасо-Преображенський (1036 р.) і Борисоглібський собори, П’ятницька церква (кінець XII ст.). Найвідомішими архітектурними пам’ятками Га­лича були Успенський собор і єдина споруда, що збереглася до наших часів — церква св. Пантелеймона (кі­нець XII п.). У Володимирі в 1160 р. також було збудовано Успенський собор. Відоме ім’я архітектора Олекси.

Образотворче мистецтво:

  • найбільше вражають мозаїки — викладені на стінах малюнки з різнобарвних шматочків смальти (осо­бливо Богоматері Оранти та Христа Вседержителя у Софійському, а також мозаїки у Михайлівсь­кому Золотоверхому соборах);
  • фрески — малюнки мінеральними фарбами на сирому тиньку (штукатурці);
  • храми оздоблювали також іконами  — зображеннями, виконаними на дошках. Особливо відомі Холмська ікона Богородиці (XI ст.), Вишгородська ікона Богородиці (І половина XII ст.), Дорогобузька ікона Богородиці (остання третина XIII ст..). Найвідомішим іконописцем тих часів вважа­ють Алімпія (Аліпія).

Ілюстрації, якими оздоблювали рукописні книги, називають книжковими мініатюрами. Шедевром світового мистецтва є мініатюри Остромирового Євангелія. Цінними пам’ятками книжкового малярства І:. «Ізборник Святослава» 1073 р., зокрема мініатюра «Родина князя Святослава Ярославича», гак званий Трірський Псалтир та інші.

Назва «Україна» вперше вживається у Київському літописі під 1187 р. Через два роки ця назва вжита стосовно Галицького князівства. За тих часів назва вживалася щодо Київщини, Чернігівщини та Переяславщи­ни, тобто території сучасної України.

Значення Київської Русі та Галицько-Волинської держави в історії українського народу і в загально­європейській історії:

  • уперше об’єднала всі східнослов’янські племена в єдину державу;
  • об’єднання дозволило ефективно захищатися від нападів кочовиків і сусідніх держав;
  • сприяла соціально-економічному, політичному та культурному розвитку наших предків;
  • захищала західноєвропейські країни від кочових орд тюркських племен;
  • були активними учасниками тогочасного міжнародного життя. Про велику роль цих держав у Європі свідчать розгалужені династичні шлюби. Міжнародне значення визначає і жваве міжкультурне спілкування;
  • виявом міжнародного авторитету Галицько-Волинської держави було коронування князя Данила. Ця подія засвідчує європейську орієнтацію зовнішньої політики цієї держави.

Неоціненним надбанням Київської Русі та Галицько-Волинської держави є глибока за змістом і своєрідна за формою література. Величезне значення має і фольклор, який, як і література, має багато спільних рис з творчістю європейських народів. Скарбниця світового мистецтва була б значно біднішою без шедеврів руської архітектури, образотворчого мистецтва, рукописної книги.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *