«Ластівки тікають із Європи…» Ліна Костенко

«Ластівки тікають із Європи…» Ліна Костенко

Ластівки тікають із Європи.
Що поробиш? Скрегіт, регіт, рев.
Чад, бензин, вібрації, галопи, —
птиці мертві падають з дерев.
Може, десь є лотоси і гінкго,
тихі ріки і рожева даль —
у краю неляканих фламінго,
де росте неламаний мигдаль.
Може, там є птицям привілеї…
А гніздо ліпити, ластівки, —
все одно вам із якого глею, —
з Рейну, з Нілу чи з Угрюм -ріки?
Ну, а потім, — я люблю вас змалку.
А іще — спасибі вам за все.
Тільки хто ж це королеві Марку
золотинку в дзьобі принесе?!

У вірші «Ластівки тікають із Європи» Ліни Костенко проблеми екології, трагічні взаємини природи з людиною 20-го століття змальовано так, ніби ліричний герой твору виправдовує міграцію птахів (бо тікають не просто з Європи — з батьківщини), не звинувачує їх у відсутності патріотизму: просто «я люблю вас змалку».

А іще — спасибі вам за все.

Тільки хто ж це королеві Марку

Золотинку в дзьобі принесе? 

Алюзією останніх рядків (пряма згадка про роман «Трістан та Ізольда») поетеса знову перетворює екологічну проблему в морально-етичну: ми, люди, справді завинили перед птахами, перед природою, і вона нас залишає, назавжди, і цього «ісходу» не зупинити, і нам боляче, бо залишаємося напризволяще, самотніми… І ніхто тепер нас не виручить, як колись короля Марка ота непримітна ластівка…

Вірші Ліни Костенко популярні не лише в Україні, а й у всьому світі та перекладені багатьма мовами.

Якщо Ви маєте або можете зробити аналіз вірша «Ластівки тікають із Європи…» Ліни Костенко лишайте інформацію в коментарях.

Автор: Гнатюк У рубриці: Вірші Ліни Костенко

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *