Літопис «Про княгиню Ольгу»

Літопис «Про княгиню Ольгу»

Жила ж Ольга з сином своïм Святославом,
I навчала його мати хреститися,
А вiн не зважав на те, анi дослухався того,
Але коли хто з власноï волi хотiв хреститися,
То не забороняв, але осуджував того.
Для невiрних-бо вiра християнська то потворнiсть,
Бо не знають i не розумiють тi, хто в тьмi ходить,
I не вiдають слави Господньоï,
Бо одебелiлиo
Одебелiли остовпiли, зацiпенiли
серця ïxнi,
I тяжко вухами чують, а очима бачать.
Рече-бо Соломон: Дiяч нечестивих далекий вiд розуму,
Бо кликав вас i не послухали ви,
I вам поклав слова i не зрозумiли,
Але ради моï ви вiдкинули,
I звинувачень моïх не приймаєте,
I зненавидiли-бо премудрiсть,
I не захотiли страху Господнього,
I не хотiли приймати поради моєï,
I погорджували всiма моïми звинуваченнями!
Так i Ольга часто говорила:
Я, сину, пiзнала Бога i радуюся,
А коли i ти пiзнаєш Бога, то почнеш радуватися.
Вiн же не приймав того, кажучи:
Як я можу один iншу вiру прийняти?
Та ж дружина моя з цього буде смiятись.
Вона ж рече йому: Охрестишся ти
I всi iншi те саме зроблять.
Вiн же матерi не послухав i далi справляв звичаï поганськi,
Не вiдаючи, коли хто матерi не слухає, в бiду впадає,
Як сказано: Коли хто батька чи матiр не слухає,
Хай умре.
Це ж тому Святослав гнiвався на матiр.
Соломон же сказав:
Хто картає насмiшника, той собi ганьбу бере,
Хто ж безбожниковi виговорює, сором собi набуває.
Картання безбожникiв як мозоль для них.
Не дорiкай пересмiшниковi, щоб тебе не зненавидiв вiн.
Одначе Ольга любила сина свого Святослава, кажучи:
Хай буде воля Божа. Коли Бог захоче помилувати рiд мiй
I землi Руськоï, хай вкладе ïм у серце бажання Бога,
Як то i менi Бог дарував.
I, це кажучи, молилася за сина
I за людей всi днi i ночi,
I наставляла сина свого до змужнiння його
I до його повнолiття.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *