«Лорелей» — це вірш Генріха Гейне 1824 року. Генріх Гейне — один із найвизначніших німецьких поетів. Він надав своїм творам витончену легкість, раніше невідому німецьким поетам.
«Лорелей» Г.Гейне
Не знаю, що стало зо мною,
Сумує серце моє, –
Мені ні сну, ні спокою
Казка стара не дає.
Повітря свіже – смеркає,
Привітний Рейн затих;
Вечірній промінь грає
Ген на шпилях гірських.
Незнана красуня на кручі
Сидить у самоті,
Упали на шати блискучі
Коси її золоті.
Із золота гребінь має,
І косу розчісує ним,
І дикої пісні співає,
Не співаної ніким.
У човні рибалку в цю пору
Поймає нестерпний біль,
Він дивиться тільки вгору –
Не бачить ні скель, ні хвиль.
Зникають в потоці бурхливім
І човен, і хлопець з очей.
І все це своїм співом
Зробила Лорелей.
Дякую за вірш, дуже допомогли
У човні рибалка в цю пору
Поймає нестерпний біль,
Я, звичайно, не експерт, але, по моєму, тут має звучати так:
У човні рибалку в цю пору
Проймає нестерпний біль,
Але то таке… Дякую сайту, адже ніде я більше цього вірша українською не знайшла, а в бібліотеку бігти вечором не хотілось. І чому їх в шкільних підручниках немає. Приходиться шукати в Інтернеті.
Є в підручнику Є.Волощук 9 клас с. 60
Дякую допомогли гарний сайт
класний вірш я його самить і знаю