Аналіз гуморески «Ля-ля-ля» С. Олійника – тема, ідея, художні засоби, композиція.
“ЛЯ-ЛЯ-ЛЯ” аналіз
Автор: Степан Олійник
Рік написання: 1981
Тема “ЛЯ-ЛЯ-ЛЯ”: відчуття незадоволення ліричного героя від слухання «обридливого «ля-ля-ля!»» у порівнянні з Шаляпіним і Гмирею.
Ідея “ЛЯ-ЛЯ-ЛЯ”: уславлення справжніх митців слова і музики; засудження тих, хто не має вміння, хисту, обдарованості, голосу для співів на сцені, а тільки здійснює — «вереск», «лящання».
Основна думка:
1) людина полюбляє співати, танцювати, слухати музику, але не кожний сам обдарований у цьому:
2) виконавець пісні по-різному сприймається слухачами або глядачами, оскільки у кожного з них є індивідуальний смак.
Художні засоби “ЛЯ-ЛЯ-ЛЯ”
- повтори: «ля-ля-ля!»;
- метафори: «чув весь світ», «бацати ногами», «динамік «верещить,. лящить «ля-ля-ля»!»;
- епітет: «крикливе «ля-ля-ля!»»;
- порівняння: «мікрофон.несе, мов гирю,» …верещить, …як недорізаний козел»;
- риторичні оклики: «… «ля-ля-ля!», «запас незайманих джерел!», «як недорізаний козел», «у нас подібних співаків»;
- риторичне запитання: «збагни — чи спів то, чи розмова?»
Цитатна характеристика діяльності співака на сцені. Виконавець — «цей мікрофон. несе, мов гирю», «за собою тягне дріт», «завзято бацає ногами», «безголосий», «верещить, .як недорізаний козел!», «чи спів то, чи розмова?», «щось шепче й вертиться, кружля», «лящить обридле, крикливе «ля-ля-ля»».
Композиція “ЛЯ-ЛЯ-ЛЯ”
Експозиція: порівняння виконання пісні у минулому (Шаляпін, Гмиря) і з теперишнім часом.
Зав’язка: опис поведінки і співу виконавця на сцені, що іронічно сприймається ліричним героєм твору.
Кульмінація: «Та щось багато розвелося У нас подібних «співаків»!»
Розв’язка: таке виконання пісні, як на сцені, можна почути і по радіо.
Гумореска “ЛЯ-ЛЯ-ЛЯ” Степан Олійник читати онлайн
Шаляпіна і Гмирю
Без мікрофона чув весь світ,
А цей — несе його, мов гирю,
І за собою тягне дріт.
Спішить на сцену перед нами
І починає ще здаля
Завзято бацати ногами
Й варіювати «ля-ля-ля!»
Хоч безголосий —
Є в металі
Запас незайманих джерел!
Тож верещить динамік в залі,
Як недорізаний козел!
Збагни — чи спів то, чи розмова?
Щось шепче й вертиться, кружля…
Ані мелодії, ні слова!
Лящить обридле «ля-ля-ля!»
Я б не писав про безголосся
І про таких молодиків,
Та щось багато розвелося
У нас подібних «співаків»!
…Скінчивши, радіо включаю,
А в репродукторі здаля —
З тією ж силою лунає
Оте крикливе «ля-ля-ля!»
