«ЛЯ-ЛЯ-ЛЯ» Степан Олійник аналіз

Аналіз гуморески «Ля-ля-ля» С. Олійника — тема, ідея, художні засоби, композиція.

«ЛЯ-ЛЯ-ЛЯ» аналіз

Автор: Степан Олійник

Рік написання: 1981

Тема «ЛЯ-ЛЯ-ЛЯ»: відчуття незадоволення ліричного героя від слухання «обридливого «ля-ля-ля!»» у порівнянні з Шаляпіним і Гмирею.

Ідея «ЛЯ-ЛЯ-ЛЯ»: уславлення справжніх митців слова і музики; засудження тих, хто не має вміння, хисту, обдарованості, голосу для співів на сцені, а тільки здійснює — «вереск», «лящання».

Основна думка:

1) людина полюбляє співати, танцювати, слухати музику, але не кожний сам обдарований у цьому:

2) виконавець пісні по-різному сприймається слухачами або глядачами, оскільки у кожного з них є індивідуальний смак.

Художні засоби «ЛЯ-ЛЯ-ЛЯ»

  • повтори: «ля-ля-ля!»;
  • метафори: «чув весь світ», «бацати ногами», «динамік «верещить,. лящить «ля-ля-ля»!»;
  • епітет: «крикливе «ля-ля-ля!»»;
  • порівняння: «мікрофон.несе, мов гирю,» …верещить, …як недорізаний козел»;
  • риторичні оклики: «… «ля-ля-ля!», «запас незайманих джерел!», «як недорізаний козел», «у нас подібних співаків»;
  • риторичне запитання: «збагни — чи спів то, чи розмова?»

Цитатна характеристика діяльності співака на сцені. Виконавець — «цей мікрофон. несе, мов гирю», «за собою тягне дріт», «завзято бацає ногами», «безголосий», «верещить, .як недорізаний козел!», «чи спів то, чи розмова?», «щось шепче й вертиться, кружля», «лящить обридле, крикливе «ля-ля-ля»».

Композиція «ЛЯ-ЛЯ-ЛЯ»

Експозиція: порівняння виконання пісні у минулому (Шаляпін, Гмиря) і з теперишнім часом.

Зав’язка: опис поведінки і співу виконавця на сцені, що іронічно сприймається ліричним героєм твору.

Кульмінація: «Та щось багато розвелося У нас подібних «співаків»!»

Розв’язка: таке виконання пісні, як на сцені, можна почути і по радіо.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *