«Люблю чернігівську дорогу…» Ліни Костенко

У вірші «Люблю чернігівську дорогу…» Ліни Костенко прості селяни оспівуються не просто у фольклорному дусі: дівчата порівнюються з княгинями і зображуються через прийом паралелізму до Берегинь; ім’я руської богині родючості, очевидно, занепало, тому «сидить бабуся, як Деметра».

«Люблю чернігівську дорогу…» Ліна Костенко

Люблю чернігівську дорогу —
весною, влітку, восени.
Там досі моляться Стрибогу
високі в соці ясени.
Дівчата ходять, мов княгині.
Цвітуть смарагдові луги.
Русявокосі Берегині
позолотили береги.
Там переходить шлях уповні.
Під осінь в кожному селі
немов димки димлять жертовні —
копають люди картоплі.
Бори стоять, такі соснові!
Ведмедів бачать уві снах.
Вінки цибулі бурштинові
там висять просто на тинах.
Від магістралі за два метри,
уся закутана в що є,
сидить бабуся, як Деметра,
у відрах моркву продає.
Шофер гальмує мимоволі,
стоять колеса в шелюзі, —
несе хтось яблука в приполі,
несе хтось груші в картузі.
І знову мчиш, як метеор ти.
І довго світяться в душі
оті розкішні натюрморти
уздовж доріг на спориші…

Вірші Ліни Костенко популярні не лише в Україні, а й у всьому світі та перекладені багатьма мовами.
Якщо Ви маєте або можете зробити аналіз вірша «Люблю чернігівську дорогу…» Ліни Костенко лишайте інформацію в коментарях.

Автор: Гнатюк У рубриці: Вірші Ліни Костенко

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *