М. Петренко «Дивлюсь я на небо…»

Михайло Петренко «Дивлюсь я на небо…»

Дивлюсь  я  на  небо  та  й  думку  гадаю:
Чому  я  не  сокіл,  чому  не  літаю,
Чому  мені,  Боже,  ти  крилець  не  дав?
Я  б  землю  покинув  і  в  небо  злітав.

Далеко  за  хмари,  подальше  од  світу,
Шукать  собі  долі,  на  горе  привіту
І  ласки  у  зірок,  у  сонця  просить,
У  світлі  їх  яснім  все  горе  втопить.

Бо  долі  ще  змалку  здаюсь  я  нелюбий,
Я  наймит  у  неї,  хлопцюга  приблудний;
Чужий  я  у  долі,  чужий  у  людей:
Хіба  ж  хто  кохає  нерідних  дітей?

Кохаюся  з  лихом,  привіту  не  знаю
І  гірко  і  марно  свій  вік  коротаю,
І  в  горі  спізнав  я,  що  тільки  одна  —
Далекеє  небо  —  моя  сторона.

І  на  світі  гірко,  як  стане  ще  гірше,  —
Я  очі  на  небо,  мені  веселіше!
Я  в  думках  забуду,  що  я  сирота,
І  думка  далеко,  високо  літа.

Коли  б  мені  крилля,  орлячі  ті  крилля,
Я  б  землю  покинув  і  на  новосілля
Орлом  бистрокрилим  у  небо  польнув
І  в  хмарах  навіки  от  світу  втонув!

1992

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *