Максим Залізняк коротка біографія

Максим Залізняк коротка біографія розповість Вам хто такий Максим Залізняк і завдяки чому він увійшов в історію.

Максим Залізняк біографія скорочено

Максим Ієвлевич Залізняк  — керівник гайдамацького повстання (1768–1769 років) — Коліївщини, козацький отаман.

Народився бл.1740 року у селі Івківці  на Чигиринщині, а за деякими данними в с. Медведівка.

З 13-ти років, після смерті батька, пішов на Запорозьку Січ, де був приписаний до Тимошівського куреня. З 1762 року працював на рибних промислах на Дніпрі. Наймитував в Очакові. В 1767 році став послушником Мотронинського монастиря, що на Черкащині.
Залізняк мав розвинену політичну самосвідомість і загострене почуття соціальної справедливості. Тому його не залишили байдужим різке посилення релігійних переслідувань православного населення, репресії та загострення соціальної обстановки на Правобережній Україні, спричинені діяльністю учасників Барської конфедерації (являла собою опозиційний рух частини польської шляхти проти короля, в якому вбачали російську маріонетку).
У той час Правобережна Україна належала Польщі. Тут і розгорілося народне повстання, учасники якого називали себе гайдамаками. Участь у ньому взяли не тільки селяни, міська біднота, незаможні запорізькі козаки, але й польські селяни. Оскільки більшість повстанців було озброєне тільки холодною зброєю і часто загостреними кілками, повстання гайдамаків на дніпровському правобережжі отримало в історії назву Коліївщина. А учасників народного бунту називали «коліями».
Причиною повстання стало ставлення польського панства, насамперед учасників Барської конфедерації, до православного, підневільного населенню Польщі. Католицька шляхта презирливо називала людей православної віри дисидентами.
Повстання почалося в травні 1768 року в південній частині Київського воєводства і дуже швидко поширилося на значну територію. Коліївщина спочатку носила релігійний характер, але швидко набула зовсім інший, антифеодальний відтінок. І очолив її колишній запорізький козак та монастирський послушник Максим Залізняк.

Повстанці швидко оволоділи Медведівкою, Жаботином, Смілою, Черкасами, Каневом, Богуславом, Мошнами, Кам’яним Бродом, Лисянкою та багатьма іншими населеними пунктами Подніпров’я. Рятуючись від народного гніву, в укріплені міста кинулися шляхтичі, їхні управителі, слуги, орендарі та лихварі. Близько 6 тис. їх зібралося в Умані. Це місто було потужною фортецею. Його оточували рови, вали з міцним палісадом, на яких розміщувалося 32 гармати. Всередині міста знаходилися додаткові оборонні споруди. Умань захищали солдати гарнізону, а також полк надвірних козаків польського магната Потоцького. Напередодні штурму міста до повстанського загону Максима Залізняка приєдналися надвірні козаки на чолі з сотником Іваном Гонтою. 10 червня повстанці взяли Умань у свої руки.

Повстанська рада проголосила М. Залізняка гетьманом і князем Смілянським, а сам він заявив про відновлення Гетьманщини. На землях, охоплених повстанням, почали запроваджуватися елементи козацького адміністративного устрою. Чутки про успіхи М. Залізняка сприяли блискавичному поширенню гайдамацького руху по території України, й незабаром він охопив Київське і Брацлавське воєводства. На початку липня тут діяло близько 30 гайдамацьких загонів. На той час Барську конфедерацію було розгромлено, і гайдамаки як військова сила були вже не потрібні російському урядові, який надав допомогу польській армії у придушенні повстання.
Для арешту М. Залізняка до Умані було послано військо на чолі з полковником Гур’євим. 27 червня росіяни оточили табір гайдамаків, у якому на той час перебувало близько тисячі вояків. Вважаючи російське військо своїм союзником, вони не чинили опору під час арешту. 8 липня 1768 р. М. Залізняка разом із 73 гайдамаками, які вважалися царськими підданими, було ув’язнено в Києво-Печерській фортеці. Наприкінці липня їх засудили до побиття батогами, таврування, виривання ніздрів і довічного заслання до Нерчинських копалень.
 1 листопада 1768 року дорогою до Білгороду Залізняк разом з близько півсотнею ув’язнених роззброїли конвой і втекли, однак невдовзі були спіймані і відправлені на каторгу, де, ймовірно, і помер видатний ватажок. За деякими даними Залізняк утік з каторги і взяв участь у селянській війні під проводом О. Пугачова.

Автор: J. G. (Джей Джи) У рубриці: Держава
Коментарі:
  1. 5 месяцев ago

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *