“Маленький грішник” скорочено

“Маленький грішник” скорочено

“Маленький грішник” короткий зміст оповідання Михайла Коцюбинького ви можете згадати за 5 хвилин.

В оповіданні розповідається про бідну селянську родину – матір Ярину і Дмитрика. Мати восьмирічного Дмитрика змушена щодня тяжко працювати, щоб прогодувати себе і дитину, виснажена фізично, емоційно і духовно, вона не має можливості приділяти вихованню сина багато часу.

Дмитрик щиро захоплюється красою зимової природи, гарною погодою, під впливом якої забуває про сімейні незгоди, наказ матері не залишати хату: “Дмитрикові на хвилинку жаль стало неньки, що – слаба не слаба – увесь день мусить носити воду, заробляти на хліб. Та не така була погода, щоб смуток затримався в його серці. Все навкруги було таке радісне, веселе, що з пам’яті Дмитрикової вилетіли десь і мати, й наказ її сидіти дома, він не помітив, як самі ноги, озуті в здорові зашкарублі черевики, винесли його на вулицю”.

Незважаючи на свої непишні шати, Дмитрик весело дививсь на світ божий здоровими сивими очима, весело підстрибував по людних вулицях і відправився до міста. Дорогою він просив милостиню, кривив обличчя, просячи гроші на хліб собі і хворій ненці. Випрошувати гроші Дмитрика навчив Гаврилко, з ним він і зустрівся в місті.

Гаврилко для Дмитрика є авторитетом – “О, той Гаврилко розумний і сильний, страх який сильний!…”. Дмитрик у всьому наслідує Гаврилка, не замислюючись над доцільністю своїх дій, а переживаючи лише за оцінку їх товаришами. Дмитрик довго бігав по місту просив милостиню, і потім разом з Гаврилком і його молодшою сестрою Марійкою вони пішли купили їсти та цигарки. Головне для Дмитрика – не осоромитись перед старшим за нього Гаврилком, а, навпаки, отримати схвалення: “Дмитрик затягнувсь цигаркою і почервонів увесь од їдкого диму, аж очі слізьми забігли. Однак він не кинув цигарки, боячись глузування Гаврилкового”.

Дмитрик повертається додому лише ввечері, а матір нездужає. Дмитрик вечеряє, а наступного ранку слабка матір посилає його за хлібом в місто. Дмитрик бере гроші, але по дорозі забуває про хвору неньку. Зустрівши Гаврилка вони за ті гроші, що мати дала на хліб, купують ножі, щоб відлякати місцевих хлопчаків. Дмитрик, Марійка і Гаврилко хотіли їсти, але милостиню в цей день Дмитрику не подавали, тому діти зважилися на викрадення торби сліпого старця, де було їжа. dovidka.biz.ua Дмитрик боїться повертатися ввечері додому, так як гроші на хліб вони витратили, і хлопчик знає, що мати буде його сварити. Дмитрик залишається ночувати у Гаврилка.

Але наступного дня в товаристві вуличних бешкетників він все не відчуває себе комфортно, “чує дитячим серцем, що так погано чинити, як вони чинять”, “кортить додому, до матері”.

Дмитрик біжить додому, а по дорозі зустрічає жінку, в якої вони орендують хату. Саме вона повідомляє хлопцеві про трагедію з матірю.

Велику травму у душі Дмитрика залишила смерть матері, єдиної близької йому людини.  “Матінко моя!… – кричить він. – Матінко!… – Сльози течуть йому по обличчю, серце маленьке рветься з болю, а Дмитрик біжить все далі і нічого не бачить перед собою. Він давно вже загубив свого картузика, кілька разів падав на слизькій дорозі, поли з рудої юпки, мов крила, мають за ним від прудкого бігу, а він усе біжить далі та голосить…”. Перебуваючи у такому емоційному стані, хлопчик потрапляє під кінські копита.

Він приходить до тями в лікарні, але тепер вже точно знає, що чинити погано більше не буде, що буде жити чесно. Дмитрик сподівається, що зможе заробити собі на хліб, адже “світ не без добрих людей”.

Оцініть статтю
Додати коментар

  1. Niky

    +

    Відповіcти