“Мандри Гуллівера” аналіз

Мандри Гуллівера — сатирико-фантастична книга Джонатана Свіфта, в якій яскраво і дотепно висміюються людські та суспільні вади.

“Мандри Гуллівера” аналіз (паспорт) твору

Повна назва книги: «Мандри до деяких віддалених країн світу в чотирьох частинах: Твір Лемюеля Гулівера, спочатку хірурга, а потім капітана кількох кораблів»(англ. Travels into Several Remote Nations of the World, in Four Parts. By Lemuel Gulliver, First a Surgeon, and then a Captain of several Ships).

Рік написання: Перше видання вийшло в 1726–1727 роках у Лондоні. Книга стала класикою етично-політичної сатири, хоча особливо широкою популярністю користуються її скорочені переробки (та екранізації) для дітей.

Жанр: фантастичний роман

Тема – мінливість зовнішнього зображення світу природи і людини. Іронічні та сумні роздуми про долю усього людства, його духовні вади, недосконалість будь-якого суспільного устрою.

Ідея – критикаанглійської дійсності, політики того часу, тих суспільних вад, з якими Свіфт не міг змиритися

КОМПОЗИЦІЯ РОМАНУ «МАНДРИ ГУЛЛІВЕРА»

Роман розділено на чотири частини:

1.  «Подорож до ліліпутів».
2.  «Подорож до велетнів ».
3.  «Подорож на літаючому острові ».
4. «Подорож до країни розумних коней».

Всі чотири частини націлені на дослідження суспільства, образу Держави, взаємовідносин людини і держави.

Проблеми роману “Мандри Гуллівера”:

• – відносини влади і народу;
• – державний устрій;
• – боротьба політичних партій;
• – яким повинен бути правитель;
• – загарбницькі війни і претензії на світове панування;
• – про виховання дітей;
• – про моральне і духовне життя суспільства

Показуючи вади суспільства Дж.Свіфт, переслідував мету – змусити людей замислитися над собою, своїми вчинками, почуттями, характером.

Головні герої твору “Мандри Гуллівера”

• Лемюель Гуллівер – уродженець Ноттінгемпширу. Він одружений на Мері Бертон і має двох дітей. Щоб заробити грошей, Лемюель стає хірургом на судні, а потім капітаном корабля. Мандрівник легко адаптується в нових умовах, швидко вивчає мови кожного місця, в яке потрапляє. . Сміливий і спритний, розумний і добрий, готовий завжди допомогти слабшому. Він завжди намагався бути справедливим і нікому не завдавав зла.
• Ліліпути. Саме слово «ліліпут» придумав Свіфт. Жителі Ліліпутії і Блефуску зростом в 12 разів менше звичайної людини. Вони переконані, що їхня країна найбільша в світі, через що вони поводяться з Гуллівером досить безстрашно. Ліліпути – організований народ, здатний досить швидко робити складну для них роботу. Править ними король на ім’я Гольбасто Момарен Евлем Гердайло шефиня Моллі Оллі Гу. Ліліпути воюють з Блефеску через суперечки про те, з якого боку треба розбивати яйце. Але і в самій Лилипутии ведуться суперечки між партіями тремексенів і слемексенів, прихильниками високих і низьких каблуків. Ліліпути уособлюють собою пародію на англійську монархію.
• Велетні. Жителі острова Бробдингнег, навпаки, в 12 разів більше звичайної людини. Вони дбайливо ставляться до Гуллівера, особливо дочка фермера Грюмдалькліч. Велетнями править справедливий король, який приходить в жах від розповідей Гуллівера про порох. Ці люди не знайомі з вбивством і війною. Бробдингнег є прикладом утопії, ідеальної держави. Єдиним неприємним персонажем стає королівський карлик.
• Жителі Бальнибарби. Щоб мешканці літаючого острова Лапута відволікалися від роздумів про Всесвіт, слугам доводиться ляскати їх палицями. Все навколо них: від одягу до їжі, – пов’язане з астрономією і геометрією. Лапутяни правлять країною, маючи право в будь-який момент розчавити виникший бунт вагою острова. На землі також живуть люди, які вважають себе розумнішими всіх, що не є правдою. Жителі острова Глаббдобдріб вміють викликати душі померлих людей, а на острові Лаггнегг іноді народжуються безсмертні струльдбругі, що відзначені великою плямою на голові. Після 80 років у них настає громадянська смерть: вони більше недієздатні, вічно старіють, не здатні до дружби і любові.
• Гуігнгнми. Острів гуігнгнмів населяють коні, здатні говорити на своїй розумній мові. У них є свої будинки, сім’ї, збори. Слово «гуїгнгнм» Гулівер переводить як «вінець творіння». Вони не знають, що таке гроші, влада і війна. Вони не розуміють багатьох людських слів, так як для них не існує понять «зброя», «брехня» і «гріх». Гуігнгнми складають вірші, не витрачають слів даремно, вмирають без печалі.
• Єгу. Гуігнгнмам служать в якості одомашнених тварин мавпоподібні дикуни єгу. Вони позбавлені можливості ділитися, любити, ненавидять один одного і збирають блискучі камінці (пародія на пристрасть людини до грошей і коштовностей). Серед гуїнгнмів є легенда про те, що перші єгу приїхали сюди з-за океану і були звичайними людьми, як Гуллівер.

“Мандри Гуллівера” аудіокнига (скорочено)