Марійка Підгірянка вірші для дітей

Марійка Підгірянка вірші для дітей зібрані в цій статті.

Марійка Підгірянка вірші для дітей

Зайчик в тернині

Скочив зайчик в тернину
І роздер кожушину;
Йде лисичку просити
Кожушину зашити.
А лисичка регоче,
Зашивати не хоче:
— Де ти був? Нащо дер?
Ходи в дранім тепер!
Біжить зайчик до мами,
Зайшли очка сльозами:
— Мамко, любко, не бийте,
Кожушину зашийте!
Мама сина не била,
Кожушину зашила.
Зайчик очка обтер
І знов скаче тепер.
***

Їжачки
Три маленькі
Їжачки
Мають гарні книжечки.
По дві книжки
Кожен має…
Скільки разом —
Хто з вас знає?
***

Котик
Скочив котик,
Сів на плотик.
Миє ротик
І животик.
Він біленький
І чистенький, —
Гарний Мурчик
мій маленький.
***

Зайчик і песик
Зайчик в поле поскакав —
Видно пару вушок.
За ним песик — гав-гав-гав! —
Ловить за кожушок.

Але зайчик — скік та скік,
Дав ніженькам знати:
Сюди-туди — скоро втік
До своєї хати!
***

Сипле сніг
Сипле, сипле, сипле сніг…
Мов метелики сріблисті,
Ті сніжинки білі, чисті
Тихо стеляться до ніг…
Сипле, сипле, сипле сніг…

Сипле, сипле, сипле сніг…
Тихо, легко і спроквола
Покриває все довкола, —
Ні стежок, ані доріг…
Сипле, сипле, сипле сніг…

Сипле, сипле, сипле сніг…
Вже присипав доли, гори,
Вже весь світ, мов біле море,
Біле море без доріг…
Сипле, сипле, сипле сніг…

***
Курчатко
_ Я само боюся,
Де ж моя матуся?
Ціп, ціп, ціп…
— Де ж мої сестрички,
Брати-кукурічки?
Ціп, ціп, ціп…
— А, коло комори!
Біжу до них скоро.
Дріб, дріб, дріб.
— Вітайте, вітайте,
До гурту приймайте
Ціп, ціп, ціп.
***

Сніжний пух
Сніжний пух, білий пух
Від сонечка тане;
Зими дух, зблідлий дух
Вже більше не встане.
Гей, промені запечуть,
Пропадуть морози,
І зимі потечуть
По личеньку сльози.
Потічки попливуть,
Весело заграють,
Метелики оживуть,
Птиці заспівають.
Квіточки зацвітуть
На травичці-шовку
І віночків наплетуть
Діти на обновку.
***

Малий школярик
Гей, нема то так нікому,
Як школярику малому:
Він не журиться ніколи,
Взяв книжечки — і до школи!
А в тій книжці малюночки,
А в тій книжці співаночки,
І наука, і забава,
Бо та книжечка цікава.
Бо та книжечка — рідненька,
Тулить її до серденька,
Сторінки все оглядає,
Вірші радісно читає…

МАТИ

Хто тебе так щиро любить,
І вбирає, і голубить,
І кладе у постіль спати?
Мати.
Хто стеріг тебе віз злого,
Відмовляв собі усього,
Щоб тобі віддати?
Мати.
Хто тебе узяв за руку
І до школи на науку
Вів, щоб розуму навчати?
Мати.

***

ПРИ ДОРОЗІ
При дорозі, при шосе
Там корови ми пасем.
Золотистий місяць жовтень
Стелить листя ясно-жовте,
Вітер хмари вдаль несе
Над полями і шосе.
Низько стеляться дими:
Це печем картоплю ми.
Розгорілась наша ватра.
Біля неї — Оля, Марта,
Лесь, Петрусь, малий Івась
І Бровко з дітьми весь час.
При дорозі, при шосе
Там корови ми пасем.
Золотистий місяць жовтень
Стелить листя ясно-жовте,
Вітер в даль його несе,
На поля і на шосе.
***

Ліс
Шумить верхами буйний ліс –
Дуби, берези, буки.
Співає сойка, свище дрізд
І воркотять голубки.

Стрибає білка по верхах,
Дітей зозуля кличе.
Вітрець шепоче в галузках,
В ярку потік мужиче.

Цілує сонечко листки
У ніжній, теплій ласці,
Гриби наділи шапочки
Так само, як у казці.
***

Лисиччина штука.
Лисичка-сестричка снігами бродить.
Немає поживи, голодна ходить:
— Ой доленько ж, доле, пошли що з´їсти
Бо я вже не можу ні йти, ні лізти!

Аж бачить – он зайчик біжить серед снігу,
Його не догонить лисичка з бігу…
Міркує-гадає, аж очі жмурить,
Чей того малого зайчика здурить.

Схилилась низенько, гребе лапочками,
Кричить, що аж гомін іде лісами:
— Знайшла я під снігом добра чимало:
Головку капусти,м´ясо і сало!

Капусту лишу, бо ж то річ не ласа,
Досить наїмся сала і м´яса!
Капусту сховаю на місці оцьому,
А з салом і м´ясом біжу додому!

І щось одгрібає, і щось загрібає,
І ніби додому з чимсь утікає,
Сама ж поспішає за кущ засісти,
Чей зайчик захоче капусту їсти.

А зайчик і справді не забарився,
Як вчув про капусту, то звеселився,
Ось-ось добігає, ось-ось вже близько,
Аж тут десь узявся сірий вовчисько.

І він також вийшов на лови вранці,
Вчув мову лисички, повірив байці,
Шерсть настовбурчив:- Того не бувало,
Щоб хитра лисичка поїла сало!

І також пустився в той бік стрілою,
Кричить: — Де ти, кумо?Ділися зі мною!
Найшов, причепився: — Де теє сало?
Гарчить, скалить зуби, аж лячно стало.

Зіщулився зайчик від того гуку,
Підняв довгі вуха, зрозумів штуку.
Втікає щосили до свого роду,
Щоб всім розказати страшну пригоду.

***

Про кота-воркота

Про кота-воркота, горбця-молодця й Марійку-пестійку

Сіро-бурий кіт-воркіт
Виліз нищечком на пліт,
Хоче зняти з деревця
Горобчика-молодця.
А нащо стягнути?
Щоб м`ясця добути,
З пір`ячком, з кістками
Схрупать під кущами.

Бачить це Марійка,
Мамина пестійка,
Татова потіха,
Школярочка тиха.
Жаль їй стало горобця,
Веселого молодця.
Котка проганяє
Та ще й примовляє:

— Гей котику-воркотику,
Не чатуй ти на плотику,
Не чатуй на горобця,
На доброго молодця,
Бо він, хоч збиточний,
Але й пожиточний!

Зерно, правда, любить,
Але й гусінь губить,
По садку літає,
Гілки обчищає,
Щоб і груші, й сливи
Рясно зародили!

Кіт-воркіт не слухає,
Крутить носом, нюхає,
По гілках стрибає,
Горобця ганяє…

Той горобчик жвавий
Зиркає, цікавий,
Скаче чимраз вище,
До вершечка ближче —
З гілочки на гілочку,
Повертівся хвилечку,
Із деревця скік —
Та й… утік!

Бачить це Марійка,
Мамина пестійка,
За боки береться,
З котика сміється:
— А то добре, котику,
Мурлику-воркотику,
Не дерись на вишки,
А виловлюй мишки!
***

Розмова про сонце

Дитина:
— Скажи мені, мати,
Де йде сонце спати?

Мати:
— За високу гору,
В золоту комору.

Дитина:
— А хто йому стелить
На білій постелі?

Мати:
— Зіронька вечірня,
Гарна, як царівна.

Дитина:
— Хто ж його колише
Усе тихше й тихше?

Мати:
— Соловей піснями,
Тиха нічка снами.

Дитина:
— А які сни має,
Коли засинає?

Мати:
— Сняться йому квіти,
Що вдень для них світить.

Дитина:
— А хто його збудить,
Як світати буде?

Мати:
— Пташечки веселі
Збудять із постелі.

Дитина:
— А на що, як встане,
То найперше погляне?

Мати:
— На дітей, серденько,
Чи встають раненько.
***

БЕРЕЗЕНЬ
Все раніше ясне сонце
На свій шлях виходить,
Все тепліше по віконцях
Проміннячком водить.
Щораз довше огріває
Замерзлу земельку —
Всміхається, обіцяє
Пору веселеньку.
Всміхається приязненько,
Що вже минув лютий,
Що приходить березенько
Річечку розкути.
Розкувати річку з льоду,
Сніги розтопити,
Сонячнії бережечки
Квітами встелити.
Насипати зілля-рясту
В садочку, в леваді —
Приходь, приходь, березеньку,
Діти тобі раді!
М. Підгірянка

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *