«Маруся Богуславка» скорочено

«Дума про Марусю Богуславку»— перлина українського народного епосу. Стислий переказ «Маруся Богуславка» не донесе всіх подробиць народної думи.

«Маруся Богуславка» скорочено

На Чорному морі, на білому камені стоїть кам’яна темниця, а в ній перебуває в неволі сімсот козаків. Світу Божого, сонця праведного вони не бачать, втратили лік дням. Аж ось прибуває до них дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка та й питає, чи знають вони, який день нині в їхній землі. Бідні невільники не знають, а Маруся їм і каже, що тепер Великодня субота. Козаки, це почувши, стали дівку картати-проклинати, що вона їм нагадала про свято, жалю завдала. Тоді Маруся попросила їх не лаяти її, бо як настане Великодень і пан турецький поїде в мечеть, вона випустить козаків із темниці, хай тікають у міста християнські. Тільки щоб не минали города Богуслава, дали знати її матері й батькові про неї, сказали, щоб ті маєтків не продавали й не збирали грошей для її викупу. Адже вона потурчилася, побусурманилась для розкоші турецької, для лакомства нещасного. І хай визволить їх Господь з тяжкої неволі, хай потраплять вони на тихі води, на ясні зорі, у світ хрещений. Слава військам запорозьким і всьому товариству!

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *