«Майстер і Маргарита» проблематика

«Майстер і Маргарита» М. Булгакова проблематика твору — складна і різноманітна, розуміння її вимагає серйозних досліджень. Однак можна сказати, що кожен читач по-своєму проникає в глибину булгаковського задуму, відкриваючи для себе нові грані у творі.

«Майстер і Маргарита» основні проблеми роману

• морального вибору;
• взаємин особистості з владою;
• віри та безвір’я;
• кохання;
• честі й справедливості;
• бездуховності, міщанства;
• співвідношення добра і зла;
• істини;
• ролі мистецтва та ін.

«Майстер і Маргарита» проблематика роману

В романі події розгортаються в трьох філософсько-часових планах:

  • реальне сьогодення — це сатиричне зображення вдач і звичаїв Москви 1920-1930-х рр. і драматична повість про любов і творчість, про Майстра й Маргариту;
  • фантастичний план — пригода Воланда і його свити в сучасній Москві; фінал роману, в якому свита Воланда несеться в небо і в нескінченність, перетворюючись на лицарів, в безкінечність йдуть і Майстер і Маргарита;
  • історичний план представлений біблійними історіями: з одного боку, це книга, яку пише Майстер, з іншого — своєю диявольською волею в глиб історичного біблійного часу переносить Воланд.

Сатиричний аспект роману пов’язаний із зображенням сучасної письменнику Москви та її мешканців. Булгаков показує багато типових рис московських обивателів. У сцені у вар’єте виставлені напоказ бездуховність, вульгарність, користолюбство, жадібність москвичів. Виникає фантасмагоричний образ співаючої хором установи як сатиричний символ однаковості думок і почуттів «громадян» країни; гротескний образ костюма, що підписує папери без його власника Прохора Петровича. Сатиричним світлом висвітлена діяльність МАССОЛІТа з його касами, дачами, путівками, з його «найкращим в Москві» рестораном, де буфетник продає осетрину «другої свіжості», з обов’язковим членським квитком, «коричневим, пахнучим дорогою шкірою, із золотою широкою облямівкою», без якого письменник — не письменник зовсім, будь це навіть Достоєвський. Сатира в романі виникає скрізь, де опиняється Воланд і його свита. Це вони жорстокі по відношенню до зла, вони розкривають його, висміюють, глумляться над ним. Фантастичне і сатиричне, сплітаючись, створюють абсурдну, фантасмагоричну картину Москви 1930-х років.

Філософський пласт «Майстра і Маргарити» включає кілька проблем. Одна з основних — проблема творчості і долі письменника. В Майстрі Булгаков втілив своє ставлення до творчості, свої думки про творчість. Майстер — весь у владі уяви, він не від світу цього. Він подвижник: «летять за вікнами квартирки дні і тижні, змінюють один одного пори року — а Майстер не піднімає голови над рукописом». Роман не обіцяє йому успіху і визнання. Йому судилося лише пережити найкоротшу хвилину торжества: «О, як я вгадав! О, як я все вгадав! »- Восторжествує він, почувши розповідь Бездомного про Понтія Пілата. Долею Майстра розкривається філософська сутність творчості — презирство до жалюгідної суєті, марнославства, гордості, безперервність духовного зв’язку сьогодення й минулого, безкорисність. Булгаков не випадково називає свого героя Майстром, а не письменником. Майстер навіть ображений, коли Іван Бездомний вигукує: «О, та ви письменник!» — Майстер «потемнів обличчям, погрозив Івану кулаком, потім сказав:« Я — майстер ». Майстер — це більше, ніж письменник. Тут кілька відтінків сенсу: повага до досконалого володіння майстерністю, посвячення, служіння вищому духовному завданню на відміну від соціального замовлення ремісників-письменників 20-30-х років. Припускають, що тут і натяк на близькість до ордена масонів, на що вказує і шапочка Майстра з буквою «М». У важких умовах Майстра підтримує любов. Силою любові намагається вилікувати Маргарита страх, що важко зробити, так як це не індивідуальне психічне захворювання, а хвороба часу — дія відбувається в 30-ті роки — роки страшних репресій.

Друга проблема — відплата за добро і зло. Оскільки в реальному житті чекати справедливості не доводиться, то Булгаков як знаряддя відплати висуває Воланда. Воланд — та сила, що «вічно хоче зла, але творить добро». Воланд у Булгакова непротиставлені Ієшуа. Він об’єктивно творить добро, караючи донощиків, як шпигунів, шахраїв. Воланд відновлює справедливість, повертаючи Майстру згорілу рукопис, даючи йому спокій як нагороду за творчість.

Філософський аспект роману пов’язаний і з біблійними главами — зображенням поєдинку Ієшуа і Понтія Пілата, які є антагоністами.

Ієшуа — внутрішньо вільна людина, хоча зовні слабкий, немічний. Понтій Пилат особисто хоробрий, він прекрасний полководець, але перед владою він відчуває страх. Він духовно не вільний, і це визначає його вчинок. Історія Ієшуа і Пілата представлена ​​Булгаковим як драма ідей. По-людськи Пилат симпатизує Ієшуа, він навіть готовий його помилувати. Але це тільки до тих пір, поки мова не заходить про владу кесаря. Коли Ієшуа заявляє, що настане час, коли не буде влади кесарів, його доля вирішена. Страх перед кесарем виявляється більше самого Пилата. Він кричить, щоб заглушити цей страх: «Я твоїх думок не поділяю! Ніколи не настане царство істини! »Пилат кричить, щоб заглушити і власні сумніви. Образ Пілата трагічний, так як в ньому потенційні можливості виявляються перекритими рабською легкодухістю. Ієшуа виступає як втілення чистої ідеї віри і добра. Ідея добра опиняється слабкою в життєвій практиці, але вона здатна підтримувати дух людини. Булгаков не поділяв утопічних надій досягти торжества справедливості тільки словом.

Оскільки в мові Ієшуа немає слів про покарання, Булгаков виводить ідею відплати за рамки образу Ієшуа, включає в образ Воланда. Ієшуа ж, беззахисний в земному житті, сильний як провісник людських ідеалів. В історії Ієшуа і Пілата втілена філософська ідея провини і відплати. Пилат покараний безсмертям. Його ім’я буде прославлене не подвигом; воно стало символом малодушності, фарисейства. Безсмертя такого роду страшніше смерті. Фантастичні пригоди Воланда і його свити, духовний поєдинок Ієшуа з Понтієм Пілатом, доля Майстра і Маргарити об’єднані мотивом віри в справедливість. Справедливість зрештою торжествує, але досягається вона за допомогою диявольської сили. Булгаков в сучасній йому дійсності не бачив реальної сили, що може відновити справедливість.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *