«Мегре вагається» скорочено

«Мегре вагається» скорочено читати оповідання Жоржа Сіменона про поліцейськиого комісара.

«Мегре вагається» скорочено

Справа, що виявилася вкрай обтяжливою для комісара Мегре, почалося з анонімного листа: невідомий повідомляв про те, що незабаром відбудеться вбивство. Мегре відразу помічає дорогий веленевий папір незвичайного формату. Завдяки цій обставині вдається швидко з’ясувати, що лист був відправлений з дому адвоката Еміля Парандона, фахівця з морського права. Навівши необхідні довідки, комісар з’ясовує, що Парандон зробив дуже вигідну партію: він одружений на одній з дочок Гассе де Больє, голови касаційного суду.

Мегре дзвонить Парандону з проханням про зустріч. Адвокат приймає комісара з розпростертими обіймами: виявляється, він давно мріяв обговорити з професіоналом 64 статтю кримінального кодексу, в якій дається визначення осудності злочинця. Мегре уважно вивчає господаря будинку: це мініатюрний і рухливий чоловік в окулярах з товстими скельцями — у величезному, розкішно обставленому кабінеті він виглядає майже гномом. Парандон миттєво пізнає свій папір і читає дивне послання, не виявляючи здивування, зате схоплюється з місця, коли в кабінет абсолютно безшумно входить елегантна жінка років сорока з чіпким поглядом. Мадам Парандон згорає від бажання дізнатися причину візиту, але чоловіки роблять вигляд, ніби не помічають цього. Після її відходу адвокат без будь-якого примусу розповідає про мешканців будинку і їх спосіб життя. У подружжя двоє дітей: вісімнадцятирічна Полетта займається археологією, а п’ятнадцятирічний Жак вчиться в ліцеї. Дівчина придумала собі з братом прізвиська Бембі і Гюс. З адвокатом працюють секретарка мадемуазель Bar, стажист Рене Торти і юний швейцарець Жюльєн Бод, який мріє стати драматургом, а поки виконує дрібні доручення. Покоївка Ліза і дворецький Фердинанд живуть в будинку, кухарка і прибиральниця ввечері йдуть. Парандон надає Мегре повну свободу — всім службовцям буде наказано відверто відповідати на будь-які питання комісара.

Мегре намагається не надто поширюватися про цю справу. Йому трохи соромно за те, що він займається дурницями. Немає підстав підозрювати, ніби в будинку Парандона назріває драма — на вигляд все тут чинно, розмірено, впорядковано. Проте комісар знову вирушає до адвоката. Мадемуазель Ваг відповідає на його питання зі стриманою гідністю. Вона відверто зізнається, що у них з Парандоном бувають хвилини близькості, але завжди уривками, оскільки в будинку дуже багато людей. Мадам Парандон, можливо, знає про цей зв’язок — одного разу вона зайшла в кабінет чоловіка в досить невідповідний момент. Кімната самої секретарки — справжній прохідний будинок, а мадам просто всюдисуща. Ніколи не знаєш, коли вона з’явиться — за її наказом підлоги скрізь застелені килимами.

У поліцію приходить другий анонімний лист: невідомий попереджає, що в результаті незграбних дій комісара злочин може відбутися з години на годину. Мегре знову зустрічається з секретаркою — йому подобається ця розумна, спокійна дівчина. Вона явно закохана в свого патрона і вважає, що небезпека загрожує саме йому. У будинку усіма справами заправляє мадам Парандон. З дочкою у неї стосунки погані — Бембі вважає батька жертвою матері. Можливо, в цьому є частка істини: сімейство Гассені взяло верх над Парандонами — ні рідні, ні друзі адвоката тут фактично не бувають. Гюс обожнює батька, але соромиться виявляти свої почуття. Мегре починає все сильніше тривожитися. Він уже знає, що у обох з подружжя є зброя. Мадам Парандон, з якої він поки не розмовляв, сама дзвонить в поліцію. Їй не терпиться просвітити комісара щодо чоловіка: нещасний Еміль народився недоношенним- він так і не зумів стати повноцінною людиною. Ось уже двадцять років вона намагається захистити його, але він все глибше йде в себе і повністю відгородився від світу. Подружні стосунки довелося припинити рік тому — після того, як вона застала чоловіка з цієї дівкою-секретаркою. А його маніакальний інтерес до однієї зі статей кримінального кодексу — хіба це не психоз? Їй стало страшно жити в цьому будинку.

Мегре знайомиться з помічниками адвоката і слугами. Жюльєн Бод стверджує, що про зв’язок патрона з мадемуазель Ваг відомо всім. Це дуже хороша дівчина. Майбутній драматург вважає, що йому пощастило: подружня пара Парандонов — готові персонажі п’єси. Вони зустрічаються в коридорі, немов перехожі на вулиці, а за столом сидять, як незнайомі люди в ресторані. Рене Торти поводиться дуже стримано і лише зауважує, що на місці патрона вів би більш діяльне життя. Дворецький Фердинанд відверто іменує мадам Парандон стервом і скажено хитрою бабою. Душевному господареві з Нею не пощастило, а розмови про його божевілля — повна нісенітниця.

Мегре приходить третє послання: анонім заявляє, що комісар фактично спровокував вбивцю. У будинку встановлюється постійне спостереження: вночі чергує інспектор Лалуент, вранці його змінює Жанві. Коли лунає дзвінок, у Мегре мимоволі стискається серце. Жанвье повідомляє про вбивство. З подружжям Парандон все в порядку — зарізана мадемуазель Ваг.

Разом зі слідчою бригадою Мегре поспішає в знайомий будинок. Жюльєн Бод плаче, не соромлячись сліз, самовпевнений Рене Торти явно пригнічений, мадам Парандон, за словами покоївки, ще не виходила з спальні. Встановлено, що дівчині перерізали горло приблизно о пів на десяту. Вона добре знала вбивцю, оскільки продовжувала спокійно працювати і дозволила взяти гострий ніж зі свого власного столу. Комісар вирушає до адвоката — той сидить в повній прострації. Але коли з’являється мадам Парандон з благанням зізнатися у вбивстві, маленький адвокат починає в сказі тупати ногами — до повного задоволення своєї дружини.

Після її відходу в кабінет вривається Гюс з явним наміром захистити батька від Мегре. Комісар вже здогадався, хто автор таємних анонімних листів — це була чисто хлоп’яча витівка. Після розмови з Бембі підтверджується й інше припущення Мегре; діти обтяжуються тим способом життя, який нав’язує їм мати. Але Бембі, на відміну від брата, вважає Парандона ганчіркою і недолюблює мадемуазель Bar.

Допит мадам Парандон комісар залишає наостанок. Вона твердить, що прийняла на ніч снодійне і прокинулася близько дванадцяти, а вбивство, безумовно, зробив чоловік — ймовірно, ця дівчина шантажувала його. Втім, він міг це зробити і без приводу, бо одержимий страхом хвороби і смерті — недарма він відмовляється мати справу з людьми свого кола.

Тим часом інспектор Люка опитує мешканців будинку навпроти. Серед них є інвалід, який цілими днями просиджує біля вікна. З його квартири прекрасно видно вітальню Парандонів. Мадам виходила близько о пів на десяту — її мала бачити зайнята прибиранням покоївка. Приперта до стіни Ліза більше не відмикається і просить вибачення у господині.

У туалетному ящику Мегре знаходить маленький браунінг. Коли мадам Парандон вийшла, револьвер лежав у неї в кишені халата. Швидше за все, в той момент вона збиралася застрелити чоловіка, але потім їй прийшла в голову інша думка. Убивши секретарку, вона могла не тільки завдати йому удар, але і накликати на нього всі підозри. Револьвер не знадобився, оскільки на столі у Антуанетти лежав гострий ніж для зачистки помилок.

Розпорядившись доставити підозрювану на набережну Орфевр, Мегре знову заходить до адвоката — у Парандона є привід детальніше простудіювати статтю 64. У машині комісар згадує жахливе формулювання: «Не було злочину, якщо під час вчинення діяння обвинувачений був у стані божевілля або був змушений до того силою, якій він не міг протистояти».

Автор: J. G. (Джей Джи) У рубриці: світова література

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *