Михайло Старицький цікаві факти

Михайло Старицький: цікаві факти з життя додадуть вам нових знань про біографію українського письменника, драматурга, театрального і культурного діяча.

Цікаві факти про Старицького

Народився Михайло Старицький 14 грудня 1840 р. у с. Кліщинці Золотоніського повіту. Михайло рано залишився без батьків, і вихованням хлопчика зайнялася сім’я дядька по матері Олександра Захаровича Лисенка,  людини широко освіченої і обдарованої. У нього була чудова бібліотека, та й сам він кохався у козацькій старовині, прекрасно грав на бандурі, знав багато дум і старовинних пісень. Він не лише дав Михайлові освіту, але й виховав у хлопчика любов до народу, інтерес до його історії та народної творчості. Після здобуття початкової освіти  хлопчика відправили навчатися до Полтавської гімназії, яка була на той час однією з найкращих.

У 1858 році Михайло та його двоюрідний брат Микола Лисенко вступають до Харківського університету на фізико-математичний факультет. Проте, в 1860-му році брати переводяться до Київського університету. Спочатку вчаться на фізико-математичному, а потім – на юридичному факультеті. Стають членами Київської (Старої) громади.

Коли в травні 1861 року було перепоховання Т. Шевченка, київські студенти-шляхтичі Михайло Драгоманов, Петро Косач, Тадей Рильський, Микола Лисенко, Михайло Старицький упряглися в траурний повіз і Ланцюговим мостом, а потім Дніпровською набережною доправили його до церкви Різдва на Подолі.

Напровесні 1861-го року Старицький повертається в Кліщинці і вступає у володіння батьківською спадщиною. Тоді ж молодий чоловік по-справжньому закохався. На вечорницях його вразила врода селянки Степаниди. Маючи чесні наміри, він пішов до неї додому та попросив у батька дозволу про зустріч. Саме своїй коханій Михайло Старицький присвятив рядки «Ніч яка, Господи, місячна,зоряна,Видно, хоч голки збирай», які пізніше стали народною піснею. Степанида виявилася зарученою. Серце хлопця не витримало, парубок зліг. Виходила його кароока Софія, сестра Миколи Лисенка. Дівча давно було закоханим у троюрідного брата і зробило усе, щоб спалахнуло взаємне кохання. Незважаючи на невдоволення сім’ї , в 1862 році вони одружилися, хоча й наречена була лише 14-літньою дівчиною. Шлюб виявився міцним, щасливим і багатим на дітей.

З 1871 р. родина Старицьких починає мешкати в Києві. Михайло захоплено віддається літературній і громадсько-культурницькій діяльності, робить перші перекладацькі спроби: з Олександра Пушкіна, Михайла Лермонтова, Миколи Некрасова, Генріха Гейне, Джорджа Байрона, Адама Міцкевича, Мартіна Андерсена-Нексе, сербських пісень, публікує перші власні вірші (під псевдонімом Гетьманець) у львівських виданнях «Правда» і «Нива».

Разом із М. Лисенком і родиною Ліндфорсів М. Старицький береться за організацію першого аматорського гуртка, силами якого поставлено спочатку їхню першу оперету «Чорноморці», а у 1874 році – оперету «Різдвяна ніч», від прем’єри якої починається відлік історії українського театру, зокрема оперного.

Після виходу Емського указу та під тиском імперської влади М. Старицький змушений був у 1878 році емігрувати на деякий час за кордон. Повернувся в Україну в 1880 році й знову розгорнув видавничу і театральну діяльність.

Зустріч у Києві на початку 80-х років М. Старицького та М. Лисенка з організаторами Єлисаветградського аматорського гуртка М. Кропивницьким та М. Садовським поклала початок першій українській професійній трупі під керівництвом М. Старицького. До неї ввійшли М. Заньковецька, М. Кропивницький, М. Садовський, П.Саксаганський, І.  Карпенко-Карий,  М. Садовська-Барліотті та інші. Незабаром трупа розділилася на два колективи, один із яких очолив М. Кропивницький, а другий – переважно молодь – М. Старицький.

Старицький всі свої кошти віддає на театр, відбуваються безкінечні переїзди, робота в холодних приміщеннях.

У 1893 р. М. Старицький через  серйозну хворобу серця залишає трупу і цілком віддається літературній творчості. Дедалі більше допомагає батькові в літературній роботі дочка Людмила. В майбутньому вона напише докладні мемуари «Двадцять п’ять років українського театру (Спогади та думки)».

Саме Михайло Старицький увів в українську мову ряд неологізмів — «нестяма», «страдниця» та багато ін.

Життя М. Старицького обірвалося 27 квітня 1904 року. Він похований у Києві на Байковому кладовищі.

Відомі твори Старицького: комедійна п’єса «За двома зайцями», соціально-психологічні драми «Не судилось», «У темряві», «Талан», драми «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Особливе значення мають також історичні драми «Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка».

Сподіваємося, що з цієї статті ви дізналися цікаву інформацію про Михайла Старицького. Поділитися цікавинками, які відомі вам, можна через форму коментарів.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *