«Минають дні, минають ночі» аналіз вірша

Аналіз вірша «Минають дні, минають ночі» — тема, ідея, художні засоби, віршовий розмір, жанр, історія написання та інші питання розкриті в цій статті.

«Минають дні, минають ночі» Шевченко аналіз 

Рік написання — 1845

Жанр: громадянська лірика.

Тема «Минають дні, минають ночі»: роздуми поета над важкою долею своєю і пригнобленого люду.

Ідея «Минають дні, минають ночі»: засудження пасивності народу, який «спить на волі» і не прагне позбавити себе кайданів.

Основна думка: Страшно впасти у кайдани, Умирать в неволі, А ще гірше — спати, спати, І спати на волі.

Віршовий розмір: чотирьохстопний ямб

Римування: перехресне

Художні засоби «Минають дні, минають ночі»

  • Метафори: «шелестить листя», «заснули думи», «серце спить», «Гаснуть очі».
  • Риторичне запитання: «Доле, де ти?».
  • Повтори: «Доле, де ти?», «…дай злої, злої», «…Жити, серцем жити», «…спати, спати», «Коли доброї — жаль боже».
  • Риторичні запитання: «То дай злої, злої! І світ запалити!», «Немає ніякої!», «Чи жив, чи загинув!».
  • Епітети — пожовкле листя, гнилою колодою, доброї, злої долі

«Минають дні, минають ночі» ідейно-художній аналіз 

У поезії «Минають дні, минають ночі…» звучить мотив осуду людей, які задовольняються своїм підневільним становищем у тогочасній Росії, людей безликих, які вели безтурботне життя й ні до чого в світі не прагнули. Кобзар твердо переконаний, що людина не повинна бути пасивною, вона мусить боротися за своє майбутнє. Байдужість, на думку
Т. Шевченка,— це найстрашніше, що може бути в житті:

Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше — спати, спати
І спати на волі.

Поезія «Минають дні, минають ночі…» — це глибоко патріотичний твір, у ньому чітко окреслюється позиція поета-борця, який закликає читачів до активних дій на користь свого народу, своєї країни. Поет, звертаючись до долі, просить у неї неї не багатства:

А дай жити, серцем жити
І людей любити…

На думку Кобзаря, людина не повинна бути байдужою, бо байдужість страшніша за зло: байдужість — замаскована, не знати від кого її чекати, а до зла людина морально себе готує, готує себе на боротьбу зі злом. Тому поет пише:

Доле, де ти! Доле, де ти?
Нема ніякої!
Коли доброї, жаль, Боже,
То дай злої! Злої!

Життя й творчість Т. Шевченка — це боротьба за кращу долю народу, за те, щоб показати йому шлях до майбутнього, допомогти йому повірити в свої сили, запалити іскру надаї, іскру волелюбності, правди, щастя.

 Історія написання «Минають дні, минають ночі»

Навесні 1845року Тарас Шевченко закінчив Академію мистецтв і поїхав на Україну, за якою так затужив. Але побачені в рідному краї жахливі картини соціальної несправедливості, розгнузданої панської сваволі глибоко вразили серце поета.

Як жити, щоб якнайбільше принести користі своєму народові, щоб допомогти йому вирватися на волю?

Свої роздуми над смислом людського життя поет вилив у вірші «Минають дні, минають ночі…» (1845).

Даний твір уміщений у збірку «Три літа». Цей вірш поет написав у В’юниці 21 грудня 1845 р. за чотири дні до створення «Заповіту».

Поезія привабила багатьох композиторів. Музику до неї писали М. Лисенко, С. Воробкевич, В. Заремба.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *