«Місто» Підмогильний аналіз

мысто пыдмогильний

В романі «Місто» Валер’ян Підмогильний описав селянську українську молодь, яка на початку 1920-х років тисячами потягнулась у міста, щоб завоювати і зробити своїм українське місто, влити в нього свіжу селянську кров, зліквідувати антагонізм між українським містом і селом. Автор показав бажання молодих селян «вийти в люди», здобуваючи колись недосяжну науку. Аналіз роману «Місто» поданий у цій статті.

«Місто» Підмогильний аналіз твору

Автор: Валер’ян Підмогильний

Рік: 1927

Літературний рід: епос

Жанр «Місто»: модерний урбаністичний роман

Тема «Місто» Підмогильний: підкорення людиною міста

Ідея «Місто» Підмогильний: розкриття характеру людини, яка підкорює місто.

Проблематика «Місто» Підмогильний:

  • Проблема міста і села;
  • реалізація людини у житті, у суспільстві, у роботі, у творчості, стосунки з людьми;
  • акцент переноситься на урбаністичну проблематику, порушуються філософські питання буття, аналізується психіка героїв, а конфлікт розгортається між людьми з різними світоглядами.

Композиція «Місто»: 2 частини

Головні герої «Місто»:

  • Степан Радченко — головний герой;
  • Надійка — дівчина з села;
  • Левко — студент;
  • Ганнуся та Нюся — товаришки Надії;
  • Лука Гнідий — хазяїн;
  • Тамара Василівна (Мусінька) —дружина крамаря у якого жив Степан, його коханка;
  • Максим — син Тамари Василівни(Мусіньки) та крамаря;
  • Борис — студент, товариш Степана;
  • Зоська — міська дівчина, кохана Степана;
  • Рита —балерина;
  • Вигорський —поет, товариш Степана.

Сюжет «Місто» Підмогильний

І частина. Степан Радченко їде до міста, щоб вивчитися й повернутися в село.— Він оселяється у дядькового знайомого крамаря, де ночує у столярній майстерні поруч із коровами, їсть черствий хліб із салом, ходить умиватися до Дніпра.— Юнак починає оформляти документи для вступу в інститут, шукає роботу, але не знаходить.— Заходить до односельців Надійки (вона йому подобалася) та Левка.— Складає екзамени, нарешті отримує стипендію.—Починає шукати нове житло, але господар пропонує спати в них на кухні, отримувати обід в обмін на допомогу у господарстві. — Юнак радісно погоджується, бо тепер він матиме змогу купити пристойний одяг.— Степан ходить вулицями, думає про те, що, ставши освіченою, культурною людиною, повезе на село нове життя.— Степан Радченко разом із Надійкою потрапляє на літературний вечір. — Він заздрить славі молодих письменників.—Він вирішує написати оповідання про бритву.— Критик, якого юнак запримітив на літературному вечорі й до якого він звернувся щодо свого твору, навіть не захотів його слухати.— Степан розлючений, він заходить до Надійки і вони разом ідуть у парк.— Степан грубо скористався дівчиною.— Коли Надійка розплакалася, він каже, що назавжди йде від неї, адже кохання виявилося несправжнім.— Степан знайомиться з сином господарів Максимом. Максим культурна, освічена та розчарована у коханні людина.— В інституті Радченко вчиться набагато краще своїх однокурсників.— Не припиняє писати оповідання.— Земляк Борис радить йому надіслати їх до журналу.— Уночі до Степана приходить господиня дому Тамара і розповідає йому про своє нещасливе подружнє життя.— Син Тамари Максим дізнається про ці зустрічі, хлопці б’ються й Максим іде з дому.— У Радченка добре виходило з математикою, важче — з українською мовою, тому він засів за книжки.— Професор, якому Степан складав екзамен, порадив йому влаштуватися викладачем на курси української мови для держслужбовців.— Степан прислухався до поради, пішов викладати, зміг придбати одяг і переїхати у кімнату, яку запропонував Борис.— На курсах Степан познайомився з поетом Вигорським і потоваришував із ним.

ІІ частина. Незважаючи на те, що він позбувся злиднів, Радченко продовжував жити скромно, вести здоровий спосіб життя.— Зайнявся вивченням іноземних мов та літератури.— Вигорський послав оповідання Степана в журнал, там їх надрукували.— Степан щасливий, він почуває себе письменником. — У кафе юнак знайомиться із дивною дівчиною Зоською.— Із харківського журналу приходить гонорар і запрошення продовжувати писати.— Радченко домагається прихильності Зоськи.— Одного разу Степан зустрічає сина колишньої господині Максима, який дуже змінився: зі скромного хлопця став розпусником і пияком.—Згодом Степан прилучається до літературних дискусій і покидає інститут.— Його збірку ухвалюють до друку з великим гонораром.— Приходить Борис і повідомляє Степанові, що одружився з гарною дівчиною.— Почувши опис, Степан розуміє, що то Надійка.— Йому стає прикро, що дівчина стане прибиральницею й куховаркою у міщанина.— Радченка отримує посаду секретаря в журналі, кидається в роботу, наводить лад і врешті-решт стає незамінною людиною.— Тож Степана обирають до культкомісії місцевкому.— Він рідше зустрічається із Зоською, а якось необдумано пропонує їй одружитися — вона погоджується.— Степан Радченко уявляє собі, як романтика перетворюється в прості буденні речі й передумує. Він вирішує покинути дівчину.— Тож він в присутності Зосі на якійсь вечірці залицяється до інших жінок, знайомиться з балериною з Харкова Ритою.— У Радченка з’являється задум написати великий твір, уже є продумана структура, але чомусь не пишеться.— Степан у розпачі: хоче побачитися і помиритися з Зоською, але тут виявляється, що дівчина через нього наклала на себе руки (отруїлася).— Юнак переїжджає до нового помешкання, обставляє його меблями, улаштовує все, як хоче, але квартира все одно здається йому чужою. — Зустрічається з Левком, який збирається їхати працювати на Херсонщину, згадує про село та про свої мрії, приходить до думки, що і йому потрібно поїхати. — Згадує Надійку, йому кортить її побачити, тож розшукує, але ця зустріч розчаровує його.— Зустріч з Ритою здалася йому щастям.— Степан біжить додому, сідає за стіл і починає писати задуману повість про людей.

«Місто» — перший урбаністичний роман в українській літературі.

Роман має епіграф: «Як можна бути вільним, Евкріте, коли ти маєш тіло?»

Критика роману «Місто»

Юрій Шевельов про роман: «перший справжній прозовий роман ХХ ст.»; «одна з вершин української прози і дороговказ для її дальшого розвитку».

В. Підмогильний пояснив свій задум так: «Написав “Місто”, бо люблю місто і не мислю поза ним ні себе, ні своєї роботи. Написав ще й тому, щоб наблизити в міру змоги, місто до української психіки, щоб сконцентрувати його в ній, і коли мені частина критики закидає “хуторянську ворожість до міста”, то я собі можу закинути тільки невдячність проти села. Але занадто вже довго жили ми під стріхами, щоб лишатись романтиками їх».

Валерян Підмогильний «Місто» аналіз твору ви можете доповнити корисною інформацією в коментарях.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *