“Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії” дуже скорочено читати варто, щоб згадати сюжет повісті Галини Малик про дівчинку, яка потрапила у чарівну країну. Даний переказ нагадає головні події твору.
“Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії” скорочено (аудіокнига)
“Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії” скорочено
Недоладія – це чарівне місце куди потрапляють всі, хто недоробив 100 та більше справ. У цю країну потрапляють всі недороблені речі, недомальовані малюнки та у ній оживають.
В одному місті жила дівчинка Аля. Вона нічого не могла доробити до кінця — не доїдала, не допивала, не домальовувала, що почала. Навіть заплестися як слід у неї не вистачало терпіння. Якось Аля вирішила вишити рушничок бабусі на день народження. Хотіла подарувати — а там лише стібок. Соромно стало дівчинці, втекла вона у свою кімнату.
А там сидів маленький чоловічок у зелених черевиках із червоними шнурками. Він сказав, що сьогодні ця дівчинка не доробила до кінця соту справу, тому він її забирає у свою країну. І дівчинка вилетіла в розчинене вікно слідом за чоловічком.
Аля отямилася на березі озера в якійсь дивній країні. Риби гуляли на березі під парасольками, а на небі світила половина сонця.
Дівчинка пішла по стежечці й зіткнулась із дивним хлопчиком — той був увесь перекошений, без лівого вуха. Але дивився привітно й лагідно. Це був Недоладько.
«Він був увесь перекошений і без лівого вуха, але очі його сяяли привітно і лагідно.»
Хлопчина розповів Алі, що вона знаходиться в країні Недоладії, де живуть усі недороблені справи.
Дівчинка сказала, що вона хоче повернутися додому. Недоладько порадив звернутися до їхнього короля — Недороля Десятого. Хлопчик запропонував провести її до нього.
Разом вони прийшли в місто Недоград. Тут були кривулясті вулички, будинки-розвалюхи. На великому міському годиннику була лише одна стрілка — хвилинна.
Аля діждалася ночі й пробралася до короля. Недороль злякався, але потім, оговтавшись, розповів, що дорогу із зачарованої країни знає лише Недочеревик. Раптом почулися кроки. Це йшов Перший Недорадник за… своєю головою. Недороль сказав, що цього Недорадника якась дівчинка спочатку намалювала з головою, а потім стерла ту голову гумкою і забула. Тепер Недорадник носить лицарський шолом і приміряє чужі голови. Усі його бояться, і навіть сам король — теж, адже перший Недорадник хоче забрати у нього корону. Рятує Недороля лише те, що в цього чоловіка немає голови.
До тронної зали хтось зайшов…
«Аля зазирнула до щілини в дверях і мало не скрикнула! Адже це вона, Аля, колись намалювала цього чоловіка, а потім стерла його гумкою голову…»
Аля вибралася із замку й кинулася до будинку Недочеревика. А там — ні вікон, ні дверей. А поряд — купа недороблених речей. Дівчинка в розпачі провела рукою по стіні — і з’явилися дверцята. У невеличкій кімнаті лежала величезна книга, в якій була інструкція до зачарування та розчарування. Треба було стати перед годинником, доробити, що недороблено й проказати закляття:
І до-роби!
І до-пиши!
І роз-почни!
І не-лиши!
І до-їжай!
І до-пивай!
І з Недоладії тікай! Аля зрозуміла, що спершу потрібно полагодити годинник. Це міг зробити лише годинникар Недождень. Але в замку дівчинка випадково потрапила до рук Першого Недорадника. Він посадив Алю у в’язницю й сказав, що її голова, напевне, йому підійде.
Вартував дівчинку гвардієць Недоборода, на голові якого замість шолома була стара каструля, а за спис була дивна залізяка, загострена з одного кінця.
Недоборода визволив Алю, бо не міг допустити, щоб у в’язниці сиділи діти. Дівчинка побігла до Тронної зали, щоб сховати шолом Недорадника, щоб той не перешкодив Годинникарю. Але в майстра не було однієї стрілки. Аля згадала, що бачила її в Недобороди замість списа. Побігли в підземелля, а там Недорадник стрибає замкнений вартовим у клітці. Недоборода з радістю віддав стрілку годинникареві, і той поліз на вежу лагодити механізм. Аля йому допомагала. Раптом вони побачили юрбу недоладян, які з Недоладьком на чолі йшли визволяти Алю.
Дівчинка збігла вниз, дістала з кишені вуглинку й домалювала Недоладькові вухо, поправила ніс, очі. «Вухо відразу стало справжнім, обличчя у хлопчика вирівнялося, тільки по лагідних і привітних очах можна було впізнати Недоладька.»
Потім Аля почала домальовувати іншим усе, що їм не вистачало, та й самі недоладяни стали допомагати одне одному.
За п’ятнадцять хвилин до дванадцятої Аля покликала всіх, хто хотів перенестися із зачарованої країни. Але виявилося, що недоладяни не хочуть покидати своєї батьківщини. Вони будуть жити спокійно й доробляти всі недороблені справи.
«Розумієш, – мовив Недоладько – ми вирішили залишитися в Недоладії. Ти повернешся додому, домалюєш Першого Недорядника – і він зникне звідси! І ми зможемо спокійно працювати, адже ти нас навчила доробляти. Ми дороблятимемо всі недороблені справи, які притягне сюди Недочеревик. Та й Недоладія – наша батьківщина, ми не можемо кинути її.»
Аля зі сльозами на очах попрощалася з друзями, доплела свою кіску й промовила чарівні слова. І опинилася у своїй кімнаті. І перше, що робить Аля, знову опиняючись вдома, – домальовує страшного Першого Недорадника, щоб він зник із казкової країни.
«Та все одно обличчя в Недорадника вийшло зле й непривітне, точнісінько таке, яке вона стерла гумкою.»
Цей малюнок вона повісила на стіну в кімнаті, щоб він нагадував їй про пережите. А потім дівчинка іде шукати інших дітей, які теж не люблять доводити роботу до кінця. Тепер, завдяки вирваній із чарівної книги сторінці у будиночку Недочеревика, вона напевне знає, кому загрожує небезпека опинитися у казковій країні. І невідомо, чи вдасться тій дитині вибратися з халепи.
Недочеревик продовжує стягати до Недоладії, недороблені справи, яких навколо дуже багато!
Автор переказу – Гнатюк Юлія
Авторські права на даний скорочений варіант належать сайту dovidka.biz.ua.
