Бароко – стиль у мистецтві, архітектурі, літературі, який виник в Італії.
Він відрізнявся виразністю, великою кількістю декору, пишністю і надмірністю у всьому. Живопис, скульптура, архітектура об’єднувалися в нові просторові відносини, як реальні, так і ілюзорні.
Характерні риси Бароко
- грандіозність, незвичайність і унікальність;
- перебільшена пишність і химерність (безліч прикрас і золотих елементів);
- динаміка, напруженість;
- яскравість, витонченість;
- декоративність, видовищність, театральність;
- надмірність химерних елементів (майже повна відсутність прямих ліній, велика кількість кривих ліній, округлих і хвилеподібних форм);
- емоційність і чуттєвість
- поєднанню ілюзорного і реального;
- сильні контрасти (масштабів і ритмів, матеріалів і фактур, світла і тіні);
- різноманітність жанрів і синтез мистецтв (скульптура і живопис немов зливалися з архітектурою).
Архітектура бароко втрачає свою гармонійну рівновагу, і коло стає овалом, квадрат – прямокутником, центричне змінюється протяжним. Замість врівноважених пропорцій з’являються складні побудови і різноманіття форм. При цьому в архітектурі бароко панують осі і симетрія.
В бароко людина постає багатогранною особистістю з багатим і складним внутрішнім світом і драматичними переживаннями.
