«Остання ніч» образ Степана Братковського

Характеристика образу Степана Братковського з твору Старицького «Остання ніч» наведена в цій статті.

«Остання ніч» характеристика Степана Братковського 

С. Братковський — справжній син рідного краю, захисник і мужній борець поневоленого народу.  Для Братковського зрада — найстрашніше лихо, він зневажає запроданців і зрадників.

Риси характеру Степана Братковського 

  • мужність і рішучість;
  • наполегливість і терпимість;
  • цілеспрямованість і патріотизм;
  • принциповість і виваженість у власних рішеннях;
  • щирість і любов до своєї родини;
  • повага і шанобливе ставлення до простого люду
  • зневага і презирство до ворогів рідного краю.

«Остання ніч» цитатна характеристика Братковського 

«…Наш вороже лихий! / Ти ґвалтом край осуджуєш в неволю / І нападом катуєш рідний люд, / Ламаючи і право наше, й волю…»

«Але над все — людське поспільне горе.»

«Тут зрадником зовусь я, бунтарем… / Хіба ж стоять за кревних — вчин лихий? / Та все ж мене учили навіть в школі, / Щоб не щадив за рідний люд життя! / Та сам Христос, розіп’яний катами, / Прорік, що несть любові більше над ту, / Яка віддасть за друзі свою душу…»

«Так, знать, кулак — єдиний батько в світі, / Тяжке ярмо — єдина благодать.»

«А люд, братів, отчизну, навіть бога / Ваалу кинь під ноги?»

«Товаришів не видам.»

Звинувачення інстигатором:
а) «Із Іскрою, із Палієм-псявіром, / З Мазепою, з Москвою злитись хтів, / Підбурював все бидло…»
б) «Ти бунтував нарід, озбройно бивсь.»

«Коли братів, родини і отчизни / Не зраджу я, то віри вже й повік!»

«Що сталося з тобою, Україно, / Коли тебе найкращії сини — / Ради страху, ради мамони,— зрадять? / Над всім святим то регіт, глум…»

«Зроду-віку / Не зраджу я Україні!»

«Без хитрощів і січі не буває…»

«А що ж, і мить утіхи — нам за щастя, / Її лови,— не вернеться назад!»

«І часом смерть сильніша за життя…»

«Півроку я все скорчившись лежав, / Та й то ланцюг і тіло рвав, і муляв.»

«Над немічним не змилується кат: / Лиш силою відбити можна волю, / Придбать права, завоювать буття… / Так скрізь велось і буде так довіку!»

«Ганьба гірш за все! / Яке життя — під канчуком, в кормизі?»

«Не нищити у люду його волі / І не творить з братів собі рабів…»

«Як у чужих шаную я думки, / Так і свої шаную непохибно: / Не торгував я ними й не продам / Своїх святинь за жодні блага в світі!»

«Для себе ж — ні, не поступлюсь на крок.»

«За зраду лиш мені дають життя, / За вірність ж мене жде смерть?»

«Що кара, смерть підбурює повстання.»

Ксьондз: «Не в вірі річ: для влади байдуже, / Яким хрестом ти славиш свого бога; / Для неї лиш покора дорога, / Вона цінить твоє слух’янство.»

«Ні, краще нагла смерть, / Аніж життя, зганьблене шельмівством. / А радощів безчестям не куплю! / Неправдою не оборониш правди, / Оманою тільки послужиш лжі…»
Вірність Тасі чоловікові:

«Сама ж піду, з тобою попліч стану…»

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *