«Ой ти, коте, коточок»

«Ой ти, коте, коточок» — колискова

«Ой ти, коте, коточок» текст

Ой ти, коте, коточок!
Не ходи рано в садочок,
Не полохай дiвочок,
Нехай зiв’ють вiночок
Iз рутоньки, iз м’ятоньки,
З хрещатого барвiночку,
З запашного василечку.
Ой спи, дитя, до обiду,
Покiль мати з мiста прийде
Да принесе три квiточки:
Ой первую зросливую,
А другую сонливую,
А третюю щасливую,
Ой щоб спало, щастя знало,
Ой щоб росло, не болiло.
На серденько не кволiло,
Сонки-дрiмки в колисоньку.
Добрий розум в головоньку,
А рiсточки у кiсточки.
Здоров’ячко у сердечко,
А в роточок говорушки,
А в нiженьки ходусеньки,
А в рученьки ладусеньки.

«Ой ти, коте, коточок» аналіз

Тема: оспівування колискової малечі зі всілякими побажаннями: бути розумним, міцним здоров’ям, щасливим.

Ідея: віра матері у щасливе майбутнє своєї дитини.

Основна думка: для матері її дитина — найцінніше в житті, їй вона бажає всіляких благ.

Художні засоби «Ой ти, коте, коточок»

• Звертання: «Ой ти, коте, коточок!», «Ой, спи, дитя, до обіда»

• Милозвучність мови підсилюється шляхом використання здрібні-ло-пестливих форм; «віночок», «м’ятоньки», «барвіночку», «Васи-лечку», «квіточки», «колисоньку», «головоньку», «кісточки», «сердечко», «говорушки», «ходусеньки», «ладусеньки».

• Повтори: «ой щоб…»

• Епітети: «запашний василечок», «добрий розум».

Найдорожче для матері — її дитина. Тому вона дбає про неї від народження, колише безсонними ночами, мріє про щасливу для неї долю і закликає ту долю своїми колисковими піснями. Колискові побудовані так, що вони справді приколисують, заспокоюють дитину, називаючи близькі й зрозумілі поняття — пухнастого грайливого котика, гарну квіточку, красивий віночок, у який вплітали як символи здоров’я та довголіття хрещатий барвінок, руту, м’яту, васильки. Кажуть, що діти уві сні ростуть. Тож матері й бажають, щоб росли здоровими, розумними, вчилися швидше ходити й говорити. Любов матері до дитини. Лагідність передаються багатьма зменшувально-пестливими словами.

У багатьох колисанках мотив присипання пов’язаний з ще однією напівміфічною істотою — котом. Кіт у слов’янських культах займає вагоме місце, він символ оберегу дому (спить на печі, стереже спокій; не відходить далеко від дому, завжди повертається). Крім того, очевидно, здавна була помічена здатність кота швидко засинати, спати більшу частину доби. З цим був пов’язаний звичай класти кота в колиску перед тим, як туди клали дитину.

Текстів, де кіт бере участь у заколисуванні дитини, дуже багато, у багатьох варіантах і різних поєднаннях. Подекуди чітко простежується віра в те, що кіт є оберегом для дитини.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *