«Ой три шляхи широкії» Т. Шевченко

Вірш «Ой три шляхи широкії» Т. Шевченко

Ой три шляхи широкії 
Докупи зійшлися. 
На чужину з України 
Брати розійшлися. 
Покинули стару матір. 
Той жінку покинув, 
А той сестру. А найменший 
Молоду дівчину. 
Посадила стара мати 
Три ясени в полі. 
А невістка посадила 
Високу тополю. 
Три явори посадила 
Сестра при долині… 
А дівчина заручена – 
Червону калину. 
Не прийнялись три ясени, 
Тополя всихала, 
Повсихали три явори, 
Калина зов’яла. 
Не вертаються три брати. 
Плаче стара мати, 
Плаче жінка з діточками 
В нетопленій хаті. 
Сестра плаче, йде шукати 
Братів на чужину… 
А дівчину заручену 
Кладуть в домовину. 
Не вертаються три брати, 
По світу блукають, 
А три шляхи широкії 
Терном заростають.

[1847, С.-Петербург]

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *