Персоналії Київська Русь ЗНО

Персоналії Київська Русь

Аскольд (Оскольд) і Дір (Дир) (р. н. невідомий — бл. 882) — київські князі другої половини IX ст. За дея­кими даними — нащадки Кия. 860 очолювали похід київської дружини на Константинополь. У багатьох джерелах згадується про хрещення А. і Д. Є повідомлення про укладення договору між Візантією і Руссю (бл. 873-875). Бу­ли убиті Олегом у Києві бл. 882, поховані на Угорській горі («Аскольдова могила») і за церквою Орини (Ірини).

Володимир Великий (Володимир Святославич; р. н. невідомий, Київ — 1015, побл. Києва) — політ., держ. і військ, діяч. Князь київський (980, за ін. даними 978-1015). Син Святослава Ігоровича і Малуші. Переміг свого брата,Ярополка у б-бі за владу. В. В. значно розширив і зміцнив кордони країни. 988-989 запровадив християн­ство як держ. релігію Київської Русі. Діяльність В. В. сприяла розквіту Київської держави і зміцненню її міжнародного авторитету. Після см. канонізований церквою.

Ігор (Ігор Старий, Ігор Рюрикович; р. н. невідомий — 945, побл. Іскоростеня, тепер Коростень Житомирської обл.) — політ, і держ. діяч. Вел. князь київський (912-945). Фактичний засновник династії Рюриковичів у Києві. Підкорив племена деревлян, уличів та ін. І. здійснив 913 і 943 походи на Кавказ, 941 і 944 — на Візантію, уклавши з нею договір. Загинув під час повстання деревлян.

Мстислав Володимирович (Мстислав Хоробрий; р. н. невідомий — 1036, Чернігів) — князь Тмутараканський і Чернігівський. Син Володимира Великого. Став засновником Тмутараканського князівства (сучасна Тамань, у РФ). М. В. 1022 підкорив касогів, 1023 зайняв Чернігівську землю, 1024 розбив війська свого брата Ярослава Мудрого в Листвинській битві. Сам запропонував укласти мирну угоду 1026, за якою став князем Чернігівським, не претендуючи на Київ. М. В. 1031 допоміг брату Ярославу відвоювати у Польщі Червенські міста. У Чернігові заклав Спаський собор, у якому і був похований після несподіваної смерті.

Олег (р. н. невідомий — 912) — політ, держ. і військ, діяч. Походив з норманів. Вихователь малолітнього Ігоря Рюриковича, правитель у Новгороді (879-882). Київський князь (882-912). Прийшов до влади, убивши князів Аскольда і Діра. О. підкорив сіверян, древлян, успішно воював проти хозарів, здійснив вдалі походи про­ти Візантії, уклавши вигідний договір.

Ольга (р. н. невідомий — 969, Київ) — держ. діячка. Вел. княгиня київська (945-957, за ін. відомостями 945-964). Дружина князя Ігоря. Управляла державою в роки неповноліття свого сина Святослава Ігоровича. О. розправилася з повсталими деревлянами, але провела податкову реформу. 957 здійснила візит у Константино­поль, де прийняла християнство (християнське ім’я Олена, за ін. даними — у Києві 955). Налагодила стосунки з нім королем Оттоном І. О. канонізована православною церквою.

Святополк Окаянний (Святополк Володимирович; бл. 980 — 1019) — політ, і військ, діяч. Син Володи­мира Великого (за ін. даними — Ярополка Святославича). Одружений з дочкою польського короля Болеслава І Хороброго. С. О. вів б-бу за київський стіл, під час якої загинули його брати Борис, Гліб і Святослав. Літописець прозиває його за це «Окаянним» (тобто братовбивцею), але на основі останніх досліджень піддано сумніву причетність С. О. до цих убивств. За допомогою військ свого тестя двічі (1015-1016, 1018-1019) ставав вел. київським князем. Зазнав поразки у битві на р. Альті (під Переяславом, тепер Переяслав-Хмельницький Київської обл.). С. О. під час втечі загинув десь на кордоні Польщі та Чехії.

Святослав Хоробрий (Святослав Ігорович; бл. 939-972) — політ, і військ, діяч. Син Ігоря Старого (Ігоря Рюриковича) і Ольги. Вел. князь київський (945-972, фактично з 957, за ін. відомостями — з 964). Бл. 965 роз­громив Хозарський каганат, закріпив владу Києва на Таманському і Керченському півостровах. С. X. здійснив два походи у Болгарію, перший з них припинив у зв’язку з нападом печенігів на Київ, відбивши який, посадив своїх синів як намісників у Києві, Деревлянській землі та Новгороді (969). Наступні два роки воював з імператором Візантії Іоанном Цимісхієм, 971 підписав з ним мир, відмовившись від дунайських володінь. Заги­нув від рук печенігів побл. Дніпровських порогів. М. Грушевський назвав С. X. «козаком на престолі».

Ярополк І Святославич (р. н. невідомий — 980, Родня, побл. Києва) — політ, і держ. діяч. Вел. князь київський (972-980). Старший син князя Святослава Ігоровича (Хороброго). Перед другим походом на Балкани батько доручив Я. І С. правити Києвом. Вів війну з братами Олегом і Володимиром, прагнучи об’єднати всю Київську державу під своєю владою. Зазнавши поразки від військ Володимира, Ярополк І Свякославич був з його відома убитий.

Ярослав Мудрий (бл. 978 — 2.02.1054, Вишгород, тепер Київська обл., похований у Києві) — видатний політ., держ. і військ, діяч. Вел. князь київський (1019-1054). Син князя Володимира Святославича (Великого). Протягом 1015-1019 вів завзяту б-бу за київський престол з братом Святополком Окаянним. Я. М. воював і з братом Мстиславом Володимировичем, 1024 зазнав поразки, змушений був передати йому всі землі на схід від Дніпра, приєднав їх тільки 1036, після см. Мстислава. Відвоював 1030-1031 Червенські міста, заснував над р. Сян місто Ярослав (тепер у Польщі), яке стало форпостом Русі на Заході. Я. М. здійснив ряд походів проти пле­мен естів і ятвягів, заснував над Чудським озером місто Юр’єв (нині Тарту, Естонія). Переміг печенігів 1036. За Я. М. розширилися і зміцнилися міжнародні зв’язки Київської держави, його називали «тестем Європи». За його правління було укладено зб. законів т. зв. «Правда Ярослава», що становить найдавнішу частину «Руської прав­ди». Я. М. сприяв розвитку церкви, було засновано Київську митрополію, перші монастирі, що стали церк. та освітніми центрами. За його розпорядженням створено школу та бібліотеку при Софійському соборі, перекладе­но на руську мову чимало книг. Я. М. похований у Софійському соборі.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *