Персоналії: Західноукраїнські землі 18 — 19 ст

Персоналії

ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ XVIII — У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТ.

Вагилевич Іван (2.09.1811, с. Ясенів-Горішній, тепер с. Ясеновець, Рожнятівського р-ну у Івано-Франківської обл. — 10.05.1866, Львів) — гром. діяч, філолог, фольклорист, поет. Закінчив Львівську духовну семінарію. Один із засновників «Руської трійці», співавтор «Русалки Дніпрової». Автор поет. творів «Мадей», «Жулин і Калина» (1837), перекладу «Слова о полку Ігоревім», збирач укр. нар. пісень. В. 1848 перейшов на полонофільські позиції, зазнавши переслідувань відійшов від сусп.-політ. життя.

Головацький Яків (29.10.1814, с. Чепелі, тепер Бродівського р-ну Львівської обл. 13.05.1888, Вільно, нині Вільнюс) гром. діяч, поет, етнограф, історик л-ри. Належав до «Руської трійці», учасник видання «Русалки Дністрової» (1837). Закінчив Львівський ун-т (1841), проф. укр. мови і л-ри в ньому (з 1848), ректор цього закладу (1864-1866). Під виливом М. ІІогодіна Г. перейшов па москвофільські позиції, 1867 виїхав до Рос. імперії, працював у віденській археографічнії комісії. Автор поезій, перекладів, наук, праць з історії, етнографії, л-ри, найважливіша з них — «Народні пісні Галицької і Угорської Русі» (тт. 1 -4, 1878).

Духнович Олександр (24.04.1803, с. Тополя, нині Пряшівщина у Словаччині — 30.03.1865, Пряшів, тепер у Словаччині) — закарпатський гром. діяч, письменник і педагог. Закінчив Ужгородську гімназію (1821), богословську семінарію (1827). Д. 1847 видав буквар — «Книгу для читання», 1850 перший в Уторщині укр календар-альманах «Поздоровлення русинів на рік 1850». Автор патріотичних поезій «Я русин був, єсьм і буду», «Підкарпатськії русини», двох драм, підручників для нар. шкіл «Книжиця читальна». Д. домагався запровадження викладання укр. мови у школах, вів б-бу з мадяризацією Закарпаття. Його ім’я використали москвофіли для антиукраїнської діяльності.

Йосиф II (13.03.1741 — 20.02.1790) австр. політ. і держ. діяч. Син Марії-Терезії. Співправитель своєї матері (1765-1780), імператор Австр. імперії (1780-1790). У 80-х рр. XVIII от. провів ряд реформ, які стосувалися і Галичини, Буковини і Закарпаття, що входили до складу ного держави. Й. II 1781 видав патент про релії. толерантність, який зрівняв греко-католицькс духовенство з римо-католицьким. Панщина встановлена 30 днів на рік. 1782 ліквідована особиста залежність селян. За Й. II відновив свою діяльність Львівський ун-т (1784). Наслідки здійснених реформ відіграли позитивну роль у розвитку укр. нац.-культ. життя в Галичині та на Буковині.

Кобилиця Лук’ян (1812, с. Путила-Сторонець, тепер Мутила Чернівецької обл. — 24,10.1851, Гура-Гумора, нині Гура-Гуморулуй, Румунія) — сусп.-політ. діяч. 1843-1844 очолював повстання селян Буковини. Під час революції 1848-1849 К. був обраний депутатом парламенту, де виступив за надання автономії Буковині, приєднання її до Галичини, вимагав скасування кріпацтва і передачу селянам землі без викупу. Знову очолив виступи селян, які тривали до літа 1849. Наступного року К. був заарештований, після катувань важко захворів, помер на засланні.

Куземський Михайло (20.02.1809, с. ІІІибалин, тепер Бережанського р-ну Тернопільської обл. -5.12.1879, с. Ляшки Горішні під Львовом) церк. і політ. діяч. Закінчив Бережанську гімназію. Львівський ун-т (ф-т богослов’я). 1848-1849 — заст. голови, 1849-1851 К. — фактичний голова Гол. руської ради. Ініціатор заснування значної кількості нар. шкіл, скликання першого з’їзду укр. інтелігенції у Львові (жовтень 1848), заснування Галицько-Руської матиці (був її першим головою), відкриття Нар. дому в Львові (1849). К. після смергі митрополита М. Левицького управляв митрополією (1858-1860). Вів активну б-бу проти наміру перевести галицьке письмо на латинську азбуку. К з 1861 став депутатом Галицького крайового сейму. 1868-1871 був останнім Холмським греко-католицьким єпископом.

Марія-Терезія (13.05.1717 — 29.11.1780, Відень) — австр. держ. діячка. Імператриця Священної Римської (Австрійської) імперії з династії Габсбургів (1765-1780). Донька цісаря Карла IV, мати Йосифа II. М.-Т. поклала поч. реформам у дусі політики освіченого абсолютизму. За її правління до складу імперії були включені Галичина (1772) і Буковина (1774-1775). Значно полегшила становище селян, сприяла розвиткові освіти, у тому числі рідною мовою, забезпечила умови для підвищення матеріального і культ. рівня місцевого духовенства. Згодом реформи М.-Т. продовжив її син Йосиф II.

Могильницький Іван (1777 — 24.06.1831, Перемишль, тепер у Польщі) — відомий культ. і церк. діяч, учений-філолог. Закінчив богословський ф-т Львівського (за ін. даними Віденського) ун-ту. Займав різні пости в управлінні Перемишльської греко-католицької єпархії. М. спричинився до заснування вел. кількості нар. (парафіяльних) шкіл, підготував і видав для них ряд підручників. Учений був засновником і керівником першого в Галичині освітнього т-ва священиків (1816), ініціатором і першим ректором дяко-вчительського ін-ту в Перемишлі. М. уклав першу в Галичині граматику книжної укр. мови «Граматику язика словено-руського» (1823). Один з провісників нац. відродження н Галичині, обстоював викладання у нар. школах Галичини укр. мовою. М. першим серед західноукраїнських діячів обґрунтував думку про самостійність укр. мови, вказав на необхідність розвитку укр. л-ри нар. мовою.

Шашкевич Маркіян (6.11.1811, с. Підлисся, інші Золочівського р-ну Львівської обл. — 7.06.1843, с. Новосілки Ліські, тепер Львівська обл., 1893 перепохований у Львові) видатний сусп.-політ. діяч, письменник, зачинатель укр. нац. відродження на західноукраїнських землях. Батько Володимира Шашкевича. Навчався у гімназіях Львова і Бережан (тепер Тернопільська обл.), закінчив греко-католицьку духовну семінарію (Львів, 1838) технологічний ф-т Львівського ун-ту. Ш. організатор, натхненник і лідер «Руської трійці», ініціатор усіх її справ: збору фольклору, сторення словника і граматики укр. мови, упровадження рідної мови у повсякденний вжиток інтелігенції та церк. проповіді тощо. Ш. — співавтор і видавець альманаху «Русалка Дністрова» (1837). Був священиком у ряді сіл Галичини, помер у злиднях. Ш. автор віршів, зокрема «Веснівка», балади «Погоня», перших в укр. л-рі сонетів, іст. творів «Болеслав Кривоустий під Галичем, 1139», «О, Наливайку», «Хмельницького обступлення Львова», одного з перших перекладів «Слова о полку Ігоревім» та ін. творів і перекладів.

Штолюк Мирон (Штола; р. н. невідомий, с. Розтоки Косівського пов., тепер Косівського р-ну Івано-Франківської обл. — 2.06.1830, Вижниця, нині Чернівецька обл.) один з керівників руху карпатських опришків. 3 1817 очолював загін опришків, який діяв на Прикарпатті. Ш. 1829 схоплений і згодом страчений.

Яхимович Григорій (16.02.1792, с. Підбірці, тепер Пустомитівського р-ну Львівської обл. — квітень 1863, Львів, 1880 перепохованнй на Личаківському кладовищі) — церк. і сусп.-політ. діяч, учений-теолог. Богословську освіту здобув у Відні, доктор богослов’я, філософії та вільних мистецтв. Я. з 1819 був проф. Львівського ун-ту, обирався його ректором. Під час революції 1848 очолив Гол. руську раду, брав участь у Соборі руських учених. З 1860 Я. — Львівський митрополит. Був членом палати панів австрійського парламенту, відстоював права укр. населення Галичини, виступав на захист укр. мови і за збереження православного церк. обряду.

Пропонуємо ознайомитися з темою «Західноукраїнські землі наприкінці 18 — у першій половині 19 ст«, щоб детальніше ознайомитися з матеріалом.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *