Петро Калнишевський біографія скорочено

Петро Калнишевський біографія скорочено останнього кошового отамана Запорозької Січі викладена в цій статті.

Петро Калнишевський біографія коротка

Походження і дата народження останнього кошового отамана овіяна таємницями. Багато  дослідників  вважає,  що  він  походив  з  знатного  роду  козацької старшини,  інші схиляються на користь того, що  Петро  Калнишевський  родом з  сім’ї  рядових  козаків. Те, що пізніше він став багатим козаком, дворянином — безперечно, але про соціальний стан його пращурів даних  не збереглося. Датою  народження  вважається  або  1690,  або  1691  рік. Більш  конкретно можна лише сказати про місце  народження  —  це село  Пустовійтівка  що біля  міста  Ромни  Лубенського  полку (нині  Смська  область).  Він був найстаршим сином в родині, але не єдиним.

Потрапивши на  Січ,  Калнишевський  навчався  в  школі  при  січовій  церкві  та  пройшов  довгий шлях  від  джури  до  кошового  отамана. Під  час  служби  в  Війську  Запорозькому  вибирався  походним  полковником,  військовим осавулом  та  військовим  суддею.

1755 року Калнишевського обирають одним із трьох запорозьких депутатів до Петербурга. Більше року делегація перебувала у російській столиці, очікуючи скасування мита на провіз із Запорожжя до Гетьманщини риби, хутра, у зворотному напрямі — харчів, а головне — на повернення захоплених Новосербією, Слобідським полком і Донським Військом запорозьких земель. Вже 10 червня 1756 року було задоволене прохання щодо мита, але не стосовно запорозьких територій. 1758 року Калнишевського було включено до складу другої депутації у тій самій справі.

У військових осавулах Калнишевський ходив до 1761 року. У січні наступного року його вперше обрали кошовим отаманом. У вересні Калнишевський разом з військовим січовим писарем Іваном Глобою був присутній на коронації Катерини II. Кошовий імператриці не сподобався, і вона того ж таки року домоглася його усунення. Проте на чергових виборах у січні 1763 року січовики обирають Петра Калнишевського військовим суддею — другою посадовою особою у Коші після отамана, а у січні 1765 року — знову кошовим. Імператриця спочатку активно заперечувала цей вибір, але з огляду на підготовку війни з Туреччиною за вихід до Чорного моря на деякий час пригнітила свою неприязнь до Калнишевського. Козацька звитяга й досвід були їй потрібні у планованій війні.

Під  час  російсько-турецької  війни  Калнишевський  проявив  себе  талановитим  полководцем  та  керівником  козацтва,  за  що  у  1771  році  його  було  нагороджено  золотою  медаллю  з  діамантами  на  Андріївський  смужці.  А  у  1773  році  кошовому  отаману  надали  звання  генерал-лейтенанта. Успіхи у війні, до яких доклав чимало зусиль Петро Калнишевський, стали початком його тривалої неволі. Зміцнивши свої позиції в Причорномор’ї, царизм вирішив у 1775 році ліквідувати Запорозьку Січ, яка за своїми демократичними традиціями, фермерським характером господарства не вписувалася в самодержавно-кріпосницькі порядки Росії.

Після зруйнування в червні 1775 році царськими військами Нової Січі, Петро Калнишевський був заарештований. Без суду і слідства кошового отамана було відправлено на довічне заслання і ув’язнення, із забороною не лише листування, але й усякого спілкування з людьми. Останній кошовий отаман запорожців спочатку 12 років просидів замурований у казематі, а потім ще 13 років перебував у іншому казематі, з якого він мав змогу під караулом тричі на рік ходити до церкви, але без дозволу розмовляти з будь-ким.

2 квітня 1801 року указом Олександра І, Петро Калнишевський був звільнений з монастирської тюрми. Але хворий, сліпий кошовий тепер уже за власним бажанням залишився у монастирі, де й помер 31 жовтня, в суботу, 1803 року на 113 році життя.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *