Початок національно-визвольної війни українського народу

Початок національно-визвольної війни українського народу середини 17 ст

Національно-визвольна війна українською народу. Причини:

  • посилення соціального гноблення (зростання шляхетського землеволодіння, панщини);
  • посилення національно-релігійного гніту (полонізація, окатоличення);
  • невідповідність між набуттям козацтва фактичного політичного лідерства в українському суспільстві та різким погіршенням його становища згідно з «Ординацією» 1638 р.;
  • слабкість найвищої державної влади Речі Посполитої.

Це викликало протести не тільки козаків, селян, міщан, але й представників привілейованих станів православної шляхти, витого православного духівництва, козацької старшини, міської верхівки. Заходи польської впади мали на меті цілковите загарбання і підкорення України, тобто були колоніальними. Це неминуче мало викликати загальнонародний виступ.

Його очолив Богдан Хмельницький, обраний па початку 1648 р. гетьманом. Він одразу уклав угоду з кримським ханом Іслам Гіресм III про військову допомогу. Хід воєнних дій:

• перша битва — 5-6 травня 1648 р. під Жовтими Водами, гетьман завдав ворогові нищівної поразки;

• 15-16 травня 1648 р. — ще більша перемога під Корсунем, взято в полон керівників польського війська М. Потоцького і М. Калиновського, визволення на кінець літа Лівобережної й майже всієї Правобережної України:

• 11-13 вересня 1648 р. відбулася ще одна битва Національно-визвольної війни, цього разу гетьман розгромив польське військо поблизу містечка Пилявці (тепер Хмельницька обл.), відкрився шлях наступу на Західну Україну; Українське військо обложило Львів, взяло викуп і пішло далі на Замостя. Б. Хмельницький вступив у переговори з поляками. До цього його спонукали різні обставини: нестача боєприпасів і харчів, загальна втома, надходила зима, епідемія чуми (помер видатний соратник Максим Кривоніс), повернення татар до Криму. Гетьман уклав перемир’я з новообраним королем Яном ІІ Казимиром і 23 грудня урочисто в’їхав до Києва.

На початку 1649 р. Б. Хмельницький сформулював остаточну мету війни, яка полягала у створенні держави українського народу в його етнічних межах, наголошувалося, що Українська козацька держава є наступницею Київської Русі, основу її устрою складають козацькі порядки.

Головні воєнні події 1649 р. відбулися під Збаражем і Зборовом. Знову проявився талант полководця Б. Хмельницького, перемога була за козаками. Але війська Кримського ханства порушили угоду й погрожували перейти на бік Польщі. 8 серпня 1649 р. було укладено Зборівський договір:

  •  під владу гетьмана переходили Київське, Брацлавське і Чернігівське воєводства:
  •  реєстр встановлювався у 40 тис. козаків, не включені до нього мали повертатися під владу панів;
  •  шляхта могла повертатися до своїх володінь, селяни мали виконувати довоєнні повинності;
  •  найближчий сейм повинен був розв’язати питання ліквідації унії та повернення захопленого у церкви майна;
  •  Чигирин переходив у володіння гетьмана.

Головною битвою 1651 р. була Берестецька, яка через зраду татар стала першою програною українцями битвою. Оскільки Б. Хмельницький намагався зупинити відступ ханських військ, то він не зміг очолити козацьку армію в цій битві. Наказним гетьманом був обраний Іван Богун, який зумів вивести з оточення значну частину українських військ. 18 вересня 1651 р. укладено Білоцерківський мирний договір:

  •  обмеження території Гетьманщини Київським воєводством;
  •  кількість козацького реєстру скорочувалася до 20 тис. козаків;
  •  козаки, що лишилися поза реєстром, мали повернутися до своїх панів, шляхта — у свої маєтки;
  •  гетьман позбавлявся права дипломатичних відносин, повинен був розірвати союз з Кримським ханством;
  •  збереження прав і привілеїв, наданих православній церкві.

22-23 травня 1652 р. українські війська здобули блискучу перемогу над польською армією біля гори Батіг на Брацлавщині. Це був реванш за Берестечко. Білоцерківський договір утратив чинність, кордони України знову були, як за Зборівським миром.

Восени 1653 р. українська армія оточила польське військо під Жванцем (тепер Хмельницька обл.), але їх знову врятувала зрада татар. Б. Хмельницький активно шукав інших союзників.

Зміни в суспільно-політичному житті. Утворення української козацької держави — Війська Запорізького. Переможні битви 1648-1649 рр. сприяли утвердженню Української козацької держави — Війська Запорізького. В історичній науці цю державу, а також її територію називають Гетьманщиною.

Найвищим законодавчим органом держави стала Генеральна рада — загальна рада всього війська. Виконавча та судова влада, а також військова й адміністративна зосереджувалися в руках гетьмана. Керувати всіма справами йому допомагав уряд — генеральна старшина, яка утворювала Старшинську раду. Поступово вона стала не обиратися, а призначатися гетьманом.

Столицею і гетьманською резиденцією став Чигирин. Усю територію Гетьманщини було в 1649 р. поділено на 16 полків (на Правобережжі — 9, па Лівобережжі 7), які поділялися на 10-20, а то й більше, сотень. Полками керували полковники, а сотнями сотники, які здійснювали військово-адміністративну владу. Містами, що мали магдебурзьке право, керували магістрати на чолі з війтами. У селах справами керували старости, яких обирана сільська громада. Запорізька Січ була окремою адміністративною одиницею в державі.

У соціально-економічному житті відбувалися глибокі зрушення: було ліквідоване велике та середнє землеволодіння, фільварково-панщинну систему господарювання, кріпацтво. Формувалися козацька, селянська і державна власність на землю. Змінилася соціальна структура суспільства. Провідну роль почав відігравати козацький стан. Поліпшилося становище міщан, бо ліквідоване було засилля іноземців і усунуті національно-релігійні перешкоди для підприємництва й торгівлі, участі в самоврядуванні.

Культура. Найвцдагніші досягнення в архітектурі й образотворчому мистецтві пов’язані з особою керівника Національно-визвольної війни українського народу: портрет Богдана Хмельницького (гравюра В. Гондіуса, середина ХVІІ ст.), ікона Покрову Богородиці із зображенням Богдана Хмельницького, Іллінська церква у Суботові (1656 р.).

Зовнішньополітична діяльність уряду Б. Хмельницького. Місце Гетьманщини в міжнародних відносинах тогочасної Європи.

На той час країни Європи поділялися на три табори: католицький, православний і протестантський.

Католицькі країни здебільшого підтримували Річ Посполиту, лише Венеційська республіка підтримувала з Україною дружні стосунки, надіючись у майбутньому на її підтримку проти Туреччини.

Протестантські країни спостерігали за цими подіями з певним співчуттям до України, особливо Швеція, яка готова була розпочати війну проти Польщі.

Православні країни загалом теж ставилися позитивно. Але Москві непотрібною була не лише сильна Річ Посполита, а й сильна Україна. Страх, що полум’я повстання може охопити й Московію, утримував царський уряд від допомоги у війні.

Відносини з Молдовою. У 1650, 1652, 1653 рр. козацькі війська здійснили молдовські походи, щоб зробити це князівство союзником. Для цього було укладено шлюб сина Б. Хмельницького і доньки господаря Молдови Василя Лупула. Допомагаючи своєму тестеві, Тиміш Хмельницький у 1653 р. загинув у Сучаві.

Відносини з Московією. Наприкінці 1653 р. Москва погодилася прийняти Військо Запорізьке і розпочати війну з Польщею. 8 січня 1654 р. у Переяславі відбулася рада, де були присутні близько 200 представників старшини та козацтва. Вирішено було укласти союз з Московією. Того дня склали присягу 284 особи. Письмово українсько-московський договір оформлено «Березневими статтями» (1654 р.):

  •  чисельність козацького війська встановлювалася в 60 тис. ос;б;
  •  гетьманові дозволялося підтримувати відносини з іншими державами за умови повідомлення царя, заборона зв’язків з польським королем і турецьким султаном без царського наказу;
  •  збереження прав і вольностей гетьмана і всього Війська Запорізького, а також міщанства;
  •  збереження української адміністрації та її права на збирання податків, суд лишався самостійним;
  •  зобов’язання московського уряду вступити у війну з Річчю Посполитою весною 1654 р.;
  •  православне духівництво відмовилося від незаконних вимог Москви.

Умови договору свідчать про об’єднання України та Московії у своєрідну конфедерацію. Договір був загалом рівноправний і (за умови дотримання) взаємовигідний. У 1655 р. відбулися битви українсько-московських військ проти польських під Охматовим (без переможця) і під Городком (успішна). Але вже в 1656 р. було укладено московсько-польське Віденське перемир’я, що фактично порушувало українсько-московський союзний договір.

Б. Хмельницький домовляється про спільні дії проти Польщі з Трансільванією і Швецією. Перші наслідки цих домовленостей були дуже успішними, але влітку 1657 р. виникли труднощі. Можливо вони прискорили смерть видатного державного та військового діяча Б. Хмельницького, який помер 27 липня 1657 р.

Наслідки Національно-визвольної війни українського народу:

• відродження Української держави, відокремлення Війська Запорізького від Речі Посполитої;

• ліквідація кріпосної залежності селянства;

• об’єднання народу навколо гетьмана і козацької старшини;

• перетворення козацтва на політичну еліту держави, привілейований стан;

• Україна посіла вагоме місце у міжнародних відносинах тогочасної Європи.

Хронологічний довідник: Початок національно-визвольної війни

Персоналії: Початок національно-визвольної війни

Терміни: Початок національно-визвольної війни

Автор: J. G. (Джей Джи) У рубриці: Україна в 14-17 ст.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *