Права і свободи людини: поняття і види

Фундаментальні права і свободи людини, їх класифікація

Права людини — це визнані і гарантовані державою можливості дій (правомочності) людини в описаній, зазначеній у законі сфері.

Свободи людини — сфери, галузі діяльності людини, у які держава не повинна втручатися.

Обов’язки — це заходи суспільно необхідної поведінки людини.

Згідно з Конституцією України ми можемо класифікувати права громадян як:

  • цивільні,
  • соціально-економічні,
  • культурні,
  • політичні.

Права людини

  • Універсальні — належать усім людям в усіх ситуаціях;
  • природні — належать людям від народження тільки тому, що вони люди;
  • є невідчужуваними — не можна довільно позбавити цих прав.

Чим більше людей будуть знати про права людини і намагатимуться жити за принципами, які містять в собі ці права, тим більша ймовірність, що права людини стануть не просто ідеальною моделлю, але й реальністю.

Наше суспільство не ідеальне, права людини часто порушуються. Їх потрібно захищати. Для цього існують документи щодо захисту прав людини, прийняті в усьому світі.

Права і свободи людини в документах

  • Міжнародного рівня — Міжнародний білль про права;
  • Загальна декларація прав людини 1948 р.;
  • Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 рік;
  • Міжнародний пакт про соціальні, економічні та культурні права;
  • європейського рівня — Європейська Конвенція про захист прав людини та основних свобод;
  • державного рівня — Конституція України.

Усі права людини є абсолютними. Деякі з них обмежені (в більшості випадків або в деяких випадках) державою в інтересах суспільства.

Права людини, які не повинні обмежуватися ні за яких обставин:

  • на життя;
  • на рівність у правах;
  • на справедливий суд;
  • на першу медичну допомогу;
  • свобода від тортур;
  • свобода від рабства. 

Захист прав людини здійснюють:

  • суди;
  • правозахисні організації;
  • Уповноважений з прав людини;
  •  Європейський суд з прав людини;
  • Інститут верховного комісара ООН з прав людини і справ біженців.

Уповноважений з прав людини, або омбудсмен, — людина, яку обирає Верховна Рада України для збирання інформації про порушення прав людини і сприянтим, чиї права порушені.

Випадки, у яких допустимі обмеження прав людини з боку держави:

  • національна безпека;
  • економічний добробут країни;
  • громадський порядок;
  • життя і здоров’я людей;
  • громадське здоров’я і моральність.

Визначення понять

Хартія (лат. charta, відгрец. χαρτης;— папір, грамота), — за часів Середньовіччя і Нового часу назва деяких документів публічно-правового характеру (конституцій і актів), у яких було відображено політичні вимоги соціальних верств і класів. У наш час в міжнародному праві хартія — це правовий акт, який не має обов’язкової сили, за змістом майже завжди є декларацією і формулює загальні принципи і цілі будь-яких міжнародних домовленостей.

Білль (англ. bill — рукопис, грамота) — у Великобританії та інших англосаксонських країнах законопроект, який вносять у законодавчий орган.

Білль, прийнятий парламентом, називається актом або статутом (в Англії). За деякими актами назва «білль» зберігалася і після прийняття їх парламентом, наприклад Білль про права (1689). Біллі бувають публічні (public) та приватні (private).

Декларація — офіційний державний документ, що містить основоположні принципи зовнішньої або внутрішньої політики держави, основи діяльності міжнародних організацій.

Конвенція (лат. conventio — договір, угода) — різновид міжнародного договору, у якому прописані норми, що є юридично зобов’язувальним для сторін, які підписали цю конвенцію.

Пакт (від лат. pactum — договір, угода) — одне з найменувань різного роду міжнародних договорів, що мають велике політичне значення, наприклад «Міжнародний пакт про громадянські і політичні права» (1966) або «Пакт про стабільність і економічне зростання країн Євросоюзу» (1997).

Оцініть статтю
Додати коментар