Правило трьох єдностей

Три єдності — правила драматургії, яких дотримувався класицизм XVII-XIX в., спираючись на деякі пасажі «Поетики» Аристотеля.

Правило трьох єдностей 

Закон трьох єдностей: єдності місця, єдності часу і єдності дії.

  • Єдність дії — п’єса повинна мати один головний сюжет, другорядні сюжети зводяться до мінімуму.
  • Єдність місця — дія не переноситься у просторі, майданчик, обмежена сценою, відповідає в просторі п’єси одному і тому ж місцю.
  • Єдність часу — дія п’єси має займати (в реальності, передбачуваної твором) не більше 24 годин.

Знаменитий закон трьох єдностей, що став непорушним правилом побудови класицистичної трагедії, в античні часи не був сформульований, проте логічно випливав із особливостей античної драми. В ній глядацька увага була сконцентрована на одному героєві, що, у свою чергу, мотивувало введення в сюжет лише таких подій, які мали безпосереднє відношення до його долі — обставина, яка започатковувала єдність дії. Життя героя в античній драмі, як правило, простежували з моменту, близького до розв’язки, що автоматично зумовлювало єдність часу, оскільки всі критичні злами в долі такого героя відбувались переважно в межах однієї доби. Єдність місця зумовлювалася технічними особливостями античного театру, не пристосованого для частої та різкої зміни декорацій.

Тобто, правило трьох єдностей передбачає — що всі події п’єси мають відбуватися в одному місці, упродовж однієї доби і зосереджуватися навколо головного героя в одній сюжетній лінії. Головну сюжетну лінію не можна було ускладнювати паралельними діями та епізодами. Інтрига, покладена в основу сюжету, повинна була починатися відразу, стрімко розгортатися і логічно завершуватись.

 

Коментарі:
  1. 12 месяцев ago

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *