Причини українсько-російського договору 1654

Причини, сутність, наслідки українсько-російського договору 1654 року

Прагнення до створення суверенної держави визначило позицію Богдана Хмельницького в пошуку союзників. Гетьман розумів, що вирватися власними зусиллями з-під польського панування не вдасться. Для більшості володарів європейських Держав Б. Хмельницький був лише «бунтівником», тому він вимушений був шукати надійну та міцну держану, яка б надала певної військової підтримки. Найбільш реальною кандидатурою була православна Московська держава: російський народ був етнічно близький українцям, мав таку ж релігію, схожі мову та культуру.

Московська держава зайняла вичікувальну позицію. Але бажання розширити територію та сферу свого впливу в Східній Європі, залучити українські козацькі озброєні формування для охорони Московської держави сприяли тому, що цар погодився прийняти Військо Запорозьке «під свою руку».

1 жовтня 1653 р. на Замському соборі в Москві було вирішено прийняти Україну до складу Росії. Юридично договір був оформлений під час російсько-українських переговорів у січні —березні 1654 р. у Переяславі. 8 січня 1654 р. на Раді козацьких старшин були узгоджені принципові положення майбутньої угоди: антимонопольний військовий союз України ти Росії, верховенство московського царя над Україною, збереження основних прав та вольностей Війська Запорозького, усний акт присяги.

У березні 1654 р. були підписані «Березневі статті» або «Статті Богдана Хмельницького», які юридично оформили українсько-московський союз. Основні засади договору:

  1. Україна увійшла до складу Росії на правах широкої автономії.
  2. Україна (Гетьманщина) займала територію Київського, Брацлавського, Чернігівського воєводств, частини Уманського воєводстав, мала республіканську форму правління
  3. Росія підтверджувала права та привілеї володіння Війська Запорозького та української шляхти;
  4. встановлений 60-тисячний козацький реєстр.
  5.  уведення платні старшині;
  6.  збереження місцевої адміністрації, що збирала податки для царської скарбниці;
  7.  підтвердження прав Війська Запорозького обирати гетьмана;
  8.  гетьман міг вести переговори з іншими державами, крім Польщі, Туреччини, Криму;
  9.  царські воєводи не втручалися до внутрішніх справ України:
  10.  збереження прав Київського митрополита;
  11.  встановлення військової застави на кордоні України з Польщею та у фортеці Кодак.

Підписання українсько-російського договору мало велике значення: відбулося юридичне оформлення відділення Української козацької держави від Речі Посполитої; у Б. Хмельницького з’явилася можливість у союзі з Москвою перемогти Польщу і завершити об’єднання українських земель. За умовами договору Україні заборонялися самостійні відносини з Туреччиною і Польщею, були запроваджені податки до Царської Скарбниці Україна одержала державність; почався розвиток культури. Таким чином, спочатку склалися сприятливі умови для розвитку країни

Однак це тривало недовго, поступово Росія стала відходити від раніше прийнятих зобов’язань. Був порушений договір про допомогу Україні в боротьбі з Польщею; без участі української сторони Росія уклала з Річчю Посполитою спочатку Андрусівське перемир’я, а потім Вічний мир. Правобережна Україна, за винятком Києва і його околиць, перейшла до і Польщі. Централізовану царську Росію не влаштовувало незалежне державне утворення, до того ж республіканського типу, яким була Україна. Згодом Україна стала однією з провінцій Російської імперії.

Українсько-російський договір 1654 р. неоднозначно оцінюється істориками і політиками, однак безсумнівно те, що він уплинув на історію і долю України і Росії.

 

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *