Природнє та штучне вегетативне розмноження рослин

вегетативне розмноження

Вегетативне розмноження рослин — це розмноження насінних рослин за допомогою вегетативних органів або їх частин. Розглянемо способи вегетативного розмноження рослин.

Природнє та штучне вегетативне розмноження рослин

Природне вегетативне розмноження рослин

Природне розмноження відбувається постійно в природі через неможливість або утрудненість насіннєвого розмноження.

Природнє розмноження грунтується на відокремленні від материнської рослини життєздатних вегетативних органів або частин, здатних у результаті регенерації відновлювати цілу рослину з її частини. Уся сукупність одержаних таким чином особин має назву клон.

Клон (від грецьк. clon — паросток, гілка) — популяція клітин або особин, яка утворюється в результаті безстатевого поділу з однієї клітини або особини. Вперше цей термін запропонував британський генетик Джон Бардон Сандзрсон Хзлдан (1892-1964).

Способи природнього вегетативного розмноження рослин

кореневими паростками — бузок, вишня, осот, малина, хрін.

кореневими бульбами — жоржина, пшінка весняна, батат.

бульбами стеблового походження — картопля, топінамбур.

кореневищами — пирій, деревій, меліса, материнка.

цибулинами — тюльпан, гіацинт, лілія.

частинами пагонів — ряска, верба.

повзучими пагонами — суниця, костяниця, перстач.

виводковими пагонами — очиток, бріофілюм.

виводковими цибулинками — зубниця бульбиста, лілія, тонконіг бульбистий.

Штучне вегетативне розмноження

Штучне вегативне розмноження рослин широко використовується у рослинництві та плодовому і декоративному садівництві. За такого способу розмноженя:

— дочірнім організмам передаються всі ознаки материнського, що дає змогу зберегти властивості цінних сортів;

— можна швидко одержати велику кількість посадкового матеріалу.

Способи штучного вегетативного розмнження рослин

1. Живцювання — один із найпоширеніших способів штучного розмноження. Живці — відокремлені від материнської рослини частини вегетативних органів — ділянки стебла із листками чи брунькам, коренів із додатковими бруньками чи листка, які можуть укорінюватися.

2. Розмноження відсадками — для цього відгинають та присипають землею окремі пагони. Після вкорінення їх відокремлюють та пересаджують.

3) Розмноження поділом куща — ділення куща проводять таким чином, щоб кожна частина мала надземні корені та пагони.

4) Щеплення — це штучне зрощування частини однієї рослини (живця або бруньки) із пагоном іншої. У цьому випадку рослину, яку розмножують, називають прищепою, а укорінену рослину, до якої прищеплюють — підщепою.

Щеплення вічком, або окулірування — зрощують бруньки й живці однієї рослини (прищепа) зі стеблом іншої (підщепа). Пересаджують вічка (пазушна брунька із шматочком деревини) у Т-подібний надріз на корі стебла підщепи.

Щеплення живцем (копулювання) — зближують живець прищепи зі стеблом підщепи декількома способами: прикладанням, розщепом, за кору.

Щеплення зближенням (аблактування) — зближують і зрощують прищепу й підщепу за допомогою язичків — косих надрізів на корі.

5) Культура ізольованих тканин — цей спосіб ґрунтується на вирощуванні в лабораторних умовах із максимальною стерильністю шматочків твірної тканини, здатних до швидкого поділу й розвитку в структури, які нагадують зародок рослини.

Біологічне значення вегетативного розмноження

— одне з пристосувань для утворення нащадків там, де немає сприятливих умов для статевого розмноження;

— у нащадків повторюється генотип батьківської форми, що важливо для збереження ознак сорту;

— один із шляхів збереження цінних сортових ознак і властивостей;

— при вегетативному розмноженні рослина може зберігатися за умов неможливості насіннєвого відтворення;

— переважний спосіб розмноження декоративних рослин;

— при щепленні — у прищеплюваної рослини зростає стійкість до зовнішніх умов.

Слід зазначити й недоліки вегетативного розмноження:

— передаються негативні риси;

— передаються хвороби материнського організму.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *