Риси «нової драми»

Основна тенденція «нової драми» — у її прагненні до достовірного зображення, правдивого показу внутрішнього світу, соціальних і побутових особливостей життя персонажів і навколишнього середовища. Точний колорит місця й часу дії — її характерна риса й важлива умова сценічного втілення.

Риси «нової драми»

  •  наближення до реального життя;
  •  своєрідність конфлікту (неможливість розв’язання зовнішнього конфлікту приводить до того, що внутрішній конфлікт стає центром дії);
  •  широке використання підтексту в мові персонажів п’єси;
  •  відчуття впливу різноманітних літературних шкіл і течій (особливо натуралізму та символізму);
  •  звернення до античності;
  •  усвідомлення вагомої ролі режисера;
  •  розробка нових жанрів (соціальна драма, психологічна драма, інтелектуальна «драма ідей»).

Отже, «нова драма» розробила жанри соціальної, психологічної та інтелектуальної «драми ідей», що виявилися надзвичайно продуктивними в драматургії XX в.

«Нова драма» стимулювала відкриття нових принципів сценічного мистецтва, заснованих на вимозі правдивого, художньо достовірного відтворення того, що відбувається. Завдяки «новій драмі» й її сценічному втіленню в театральній естетиці виникло поняття «четвертої стіни», коли актор, який перебуває на сцені, немов не беручи до уваги присутність глядача, за словами К. С. Станіславського, «повинен припинити грати й почати жити життям п’єси, стаючи її діючою особою», а зал, у свою чергу, повіривши в цю ілюзію правдоподібності, із хвилюванням спостерігати за легко пізнаваним життям персонажів п’єси.

«Нова драма» почалася з реалізму, з яким пов’язані художні досягнення Генріка Ібсена, Кнута Гамсуна, Августа Стріндберга, Герхарта Гауптмана, Бернарда Шоу, Антона Чехова, але обєднала в себе ідеї інших літературних шкіл і напрямків перехідної епохи, передусім натуралізму й символізму.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *