«Розвий, сосно, сімсот квіток» аналіз

«Розвий, сосно, сімсот квіток» — весільна пісня, аналіз якої наведений в цій пісні

«Розвий, сосно, сімсот квіток» аналіз пісні

Тема: звернення дівчини до сосни, щоб та «розвила сімсот квіток» для всіх запрошених на весілля.

Ідея: возвеличення краси і щирості Марійки, яка уособлює квітку.

Основна думка: для Івана є квіткою його кохана дівчина.

Жанр: весільна пісня.

Художні засоби

Звертання: «Розвий, сосно…».

Повтори: «Розвий, сосно, сімсот квіток», «Всім буярам по квіточці», «А Іванові не стало квітки», «У нього квітка — Марійка дівка», «…рано-рано», «…та ранесенько».

За звичаєм боярам (буярам у пісні) — друзям молодого — чіпляли квітки на одяг. У всіх гарні квіти, а в молодого Івана (тут підставлялося ім’я нареченого) квітка найкраща — це його молода. Обряд виготовлення квіток чи букетиків, пришпилювання їх супроводжувався такою піснею.

«Розвий, сосно, сімсот квіток» текст пісні

Розвий, сосно, сімсот квіток, рано-рано.
Розвий, сосно, сімсот квіток, та ранесенько.

Всім буярам по квіточці, рано-рано.
Всім буярам по квіточці, та ранесенько.

А Іванові не стало квітки, рано-рано,
А Іванові не стало квітки, та ранесенько.

У нього квітка — Марійка-дівка, рано-рано,
У нього квітка — Марійка-дівка, та ранесенько.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *