«Розвий, сосно, сімсот квіток» – весільна пісня, аналіз якої наведений в цій пісні
«Розвий, сосно, сімсот квіток» аналіз пісні
Тема: звернення дівчини до сосни, щоб та «розвила сімсот квіток» для всіх запрошених на весілля.
Ідея: возвеличення краси і щирості Марійки, яка уособлює квітку.
Основна думка: для Івана є квіткою його кохана дівчина.
Жанр: весільна пісня.
Художні засоби
Звертання: «Розвий, сосно…».
Повтори: «Розвий, сосно, сімсот квіток», «Всім буярам по квіточці», «А Іванові не стало квітки», «У нього квітка — Марійка дівка», «…рано-рано», «…та ранесенько».
За звичаєм боярам (буярам у пісні) — друзям молодого — чіпляли квітки на одяг. У всіх гарні квіти, а в молодого Івана (тут підставлялося ім’я нареченого) квітка найкраща — це його молода. Обряд виготовлення квіток чи букетиків, пришпилювання їх супроводжувався такою піснею.
«Розвий, сосно, сімсот квіток» текст пісні
Розвий, сосно, сімсот квіток, рано-рано.
Розвий, сосно, сімсот квіток, та ранесенько.
Всім буярам по квіточці, рано-рано.
Всім буярам по квіточці, та ранесенько.
А Іванові не стало квітки, рано-рано,
А Іванові не стало квітки, та ранесенько.
У нього квітка — Марійка-дівка, рано-рано,
У нього квітка — Марійка-дівка, та ранесенько.
