«Сава Чалий» скорочено

«Сава Чалий» скорочено повість Івана Карпенка-Карого розповість про життя українського отамана, ватажка гайдамаків.

«Сава Чалий» Карпенко-Карий скорочено

«Сава Чалий» детальний переказ можна прочитати за 20-30 хвилин, а стислий переказ за 15 хвилин.

Головні герої «Сава Чалий» 

  • Потоцький — коронний гетьман.
  • Шляхтичі — Шмигєльський, Жезніцький, Яворський, пані Качинська, Кася (дочка Качинської)
  • Зося Курчинська, потім жона Чалого.
  • Сава Чалий — головний герой трагедії Карпенка-Карого
  • Гнат Голий — його побратим.
  • Гайдамаки — Кульбаба, Кравчина, Яків, Молочай, Микита

«Сава Чалий» ДІЯ 1 скорочено

Медвідь і Грива зустрічаються в якійсь хижині, остерігаючись, щоб їх не побачила панська варта. Грива заспокоює, адже паничі бояться Саву Чалого і не сунуться вночі за село.
Сава Чалий — запорожець, на Січі його поважають, але Сава не згоджується з тим, що завелось тепер на Січі. Він хоче людей і віру боронить, а старшина більше тягне за панів.
Тому Сава кинув Січ! Побратавсь з Гнатом Голим, і почав скрізь по Україні панів лякають, які людей податками непосильними обклали.
Згодом до хати почала громада сходитися, щоб провести віче. Одного поставили на варту, щоб попередив про наближення небажаних гостей.
Люди почали думати як далі жити, чи панщину робить, чи тікати? Але куди їх було тікати від панських козаків. Люди сподівалися на допомогу Сави і чекали його прибуття. Три дні назад громада відмовилася платити чиншу, і лист пішов до Канева. Тепер селяни боялися, що сам Потоцький наскочить на село з волохами своїми і шкуру спустить з людей.
Відмовилися платити, бо несила було вже терпіти податки і чинш постійно підвищували, панщину теж потрібно було одбувати; десятину від усього потрібно було віддати: (від пасіки, від курки, від овець, від льону).

1-й чоловік. Або тікай, або здихай, або роби щодня на панську казну.

Медвідь розповідав, що вчора загадали нову панщину — «Один день за березову кору, один день за рижики, один день за опеньки; і ще — це вже прямо на сміх — один день панщини за ті квітки біленькі, круглі, як горох, що напровесні ростуть у лісі».
Але що ж людям було робити, куди тікати? Деякі втікаючи, приставали до гайдамаків, а другі шукали нових слобід. А ті в кого була сім’я тікати не могли, бо жінку й дітей чекали би і помста, й кара.
Тож люди сподівалися на допомогу Чалого, який скоро і з’явився в цій хатині.
Але перед його приходом побачив вартовий, що люди Потоцького до їх села поїхали, щоб людей покарати за відмову від плати чиншу.
Разом з Чалим прийшло дві баби бідно одягнені, змучені. Вони прямували з Немирова до монастиря в Лебедині.
Одна з жінок розповіла, що її єдиного сина повісили, бо він вимагав від Потоцького оплату за пошиття чоботів. Потоцький розгнівався, і наказав його повісити.
У іншої жінки було шестеро дітей, а заробляла вона на життя продажем яєць, молока, курей. Пани в Немирові (Жезніцький і Яворський) брали товар в борг і ніколи грошей не повертали, а коли вона почала вимагати повернути гроші, її хату підпалили… Троє дітей загинуло, а старші вимушені були піти в найми… Тому жінки тікали в Лебединський монастир. Чалий наказав своїм людям допомогти жінкам дістатися Лебедина, за що вони були йому вдячні.

Люди просили Саву стати їх отаманом, вести їх боротися проти панів. Сава розповів, що в Чорнім лісі знаходиться їх кіш, їх потрібні люди і гармати, щоб виступити проти Потоцького. dovidka.biz.ua Кіш цей знаходиться в такому місці, що його не взяти, потрібно лише запастися харчами. А так як на всій Україні пани з жидами знущаються над всім поспільством і зневажають віру православну, заводячи скрізь унію свою, то потрібно з цим боротися. Сава вважав, що потрібно заснувати нову Україну на вільних козацьких степах біля Лугу Великого, за порогами понад Дніпром.

» Нехай зостануться мостивії пани самі в своїх маєтностях великих і нюхають ті весняні квітки, за котрі панщину робити заставляють! «

Люди були згідні з цим, і пристали до ватаги Чалого, вирушати на Кіш мали наступного дня.
До хати вбіг Микита, і розповів, що в селі діється страшне… Люди Потоцького зігнали все село до двору, освіченого смоляними бочками, били людей батогами… Одного чоловіка навіть вбили. На очах самого Потоцького його волохи роблять осудовисько з жінками і дівками!
Люди були в цю хвилину готові йти боронити рідних, але Сава не міг вести безоружних на смерть..
Незабаром з’явився Гнат Голий, який розповів, що розправився з волохами Потоцького, що людей карали… Вони загасили бочки, розпороли коням животи, почалась пальба з мушкетів… Гнат з людьми приїхав до Чалого, який склав план дій по перехопленню волохів.

«Сава Чалий» ДІЯ 2 скорочено

Палац. Жезніцький і Шмигельський розповідають про те, що зловили вже кілька гайдамак, і всі називають себе ім’ям Сави Чалого, їх катують, б’ють, садять на палю…
Черговий Сава Чалий мовчить незважаючи на тортури, і Потоцький незадоволений, що за тиждень вже двох Сав на палю посадили, а з’являються все нові і наказує повісити його.
Шляхтичі вирішили його живим розрізати і розіслати шматки на ярмарки, а голову на майдані в Немирові поставить, щоб знали всі, що Саву вже піймали і тяжко покарали!
Серд всіх шляхтичів в палаці лише пан Шмигельський розумів як живеться простому людові, адже: «хлопові далеко гірш живеться, ніж панським коням та собакам!«, що «великі податки нищать хлопа і хлоп не має права писнуть, бо карати його має право усякий челядинець панський«.
Але Потоцького такі розмови дратували, холопів він за людей не вважав. Його хвилював лише Сава Чалий, до якого у ватагу тікало чимало людей, і потім вони грабували, вбивали паничів.
Шмигельський намагався переконати Потоцького, що боротися потрібно не з Савою Чалим, а з причинами, через які повстають люди. Він вважав, що якщо послабити податки, організувати справжній суд по кодексу, то гайдамацький рух зникне і сам.
Але Потоцький лише посміявся з того, хто йшов проти шляхти, проти законів Речі Посполитої. Потоцький порівняв Шмигельського з шутом…
Жезніцький прийшов до Потоцького і доповів, що четвертував і розіслав скрізь шматки від падла Сави Чалого.
Згодом розповідається, що до Потоцького зі скаргою на непокірних холопів (які не платили їй і не прислуговували) прийшла пані Качинська з дочкою. Пані Качинська була вдовою і просила допомоги, щоб Потоцький усмирив холопів. Потоцький, щоб швидше позбутися від неї запропонував видати її дочку Касю за Яворського. Але Качинська настояла на тому, щоб самій одружитися з Яворським, вони отримали за шлюб п’ять тисяч злотих від Потоцького.

Жезніцький доповідає Потоцькому, що біля Очеретного схопили гайдамаку Саву Чалого, якого і приводять скованого на оглядини Потоцькому.
На всі питання Потоцького гайдамака відповідав: «Може так, а може й ні», чим сильно розгнівав його. Чергового Саву Чалого було наказано посадити в бочку і задавити димом…
Шмигельський же запропонував його напоїти горілкою, бо страхом від гайдамак інформації не добудеш. Потоцькому ідея сподобалась, він наказав розкувать гайдамаку, дать йому добре їсти, поїть горілкою три дні, щоб кожний день був п’яний, і грати веселу музику до танців. А на третій день, коли нічого харциз не скаже, посадити на палю.
Потоцький отримує лист від хорунжого Реви лист, що Сава з загоном чоловік у двісті напав на Очеретне, забрав з комор пшоно, сало, весь хліб, всіх коней, сорок пар волів, дочку підстарости Курчинського, прекрасну Зосю і щез, як дим в повітрі!»
Потоцький був у ярості: «О, коли б його піймали, я місяць би його горілкою поїв, поки б не збожеволів він, а потім на цепу водив би його по всій Україні. Ні, це не чоловік, це, певно, чорт назвався Чалим.»
Потоцький був не в собіі, був готовий на все, щоб схопити Чалого і запропонував Шмигельському знайти і привести Чалого

«Приведи мені ти Чалого! Він не дає мені спокою, не буду їсти й спать, поки його я не побачу! Я його помилую, я його хочу побачить… Пообіщай йому маєтності великі, сто тисяч злотих, від короля шляхетство; і все те я, клянусь, добуду, дам, тілько нехай пристане на мою руку і поможе мені гайдамаків всіх переловить!.. Це ім’я — Чалий — сила! Це та сила, що приворожує людей до себе! Ради краю, ради спокою одшукай і приведи мені Чалого, бо коли до себе ми його не переманим, то гайдамаччина Хмельниччиною стане!»

Шмигельський погодився, попросив Потоцького лише написати для Чалого листа і дати печать гербову, щоб Чалий повірив у цю обіцянку. В листі вказали, що якщо Чалий буде служити Потоцькому, то і для поспільства (холопів) будуть покращення!

«Сава Чалий» ДІЯ 3 скорочено

Розповідається про кіш у Чорному лісі.
Вартові впевнені, що якби Сава був отаманом, то обявив би війну ляхам. А поки Сава збирає людей (які тікають із сіл, покидають Січ і пристаюють до ватажка гайдамаків), запасається їжею, пшеницею, і намагається роздобути гармати для виступу проти люхів.
Сава виніс догану гайдамакам, які вкрали дівчину Зосю з Очеретного і наказав повернути її додому, адже вони не розбійники, і не татари, і дівчат в полон не беруть.
Вартові лише хвилювалися, щоб Сава Чалий і його побратим Гнат Голий не посварилися, адже Гнат не хотів чекати, а прагнув якомога скоріше помститися ляхам. А Чалий прагнув зібрати побільше людей і зброї, щоб точно виграти війну проти ляхів і панів.
Виявляється Зосю в Очеретне повернув Іван Шмигельський, він заприсягнувся Саві у вірності, сказав що не міг служити шляхтичам і дивитися на бідування людей, на беззаконня, тому і пристав до його ватаги. Чалий відчув у Шмигельському споріднену душу і повірив йому.
Шмгельський розповів Саві, що Зося закохалася в нього і передала йому перстень, обіцяла любить все життя, і рада була б не повертатися до батьків, а бути поруч з ним. Чалий і сам закохався в Зосю, навіть хотів би одружитися з нею, але через своє покликання — боротьбу проти ляхів, змушений був відмовитися від цього задуму.
Прийшов Гнат Голий, незадоволений ти, що Потоцький скрізь на Україні влаштував полювання на гайдамак, а вони сидять і чекають слушного часу, а люди скрізь страждають. dovidka.biz.ua Чалий попросив почекати отримання гармат, людей, після приєднання яких можна буде виступити справжньою війною
Запорожці, які прибули з Січі дали Саві листа:

«Річ Посполита жалобу московському урядові вчиняє, що запорожці, з’являючись на Україні, піднімають усе поспільство проти панів; що хлопи кидають грунти й оселю, ідуть в ліси й степи і там, при помочі січовиків, складаються в загони і, мов татари, нападають скрізь на шляхту, на жидів, навіть на замки; що край не має спокою, що все кругом плюндрують гайдамаки, пожежею й грабунком нищать Україну! А з поводу цього уряд московський приказує карати смертію тих січовиків, которі до гайдамак пристануть. Приказ цей об’являю і сам наказую від себе всім, хто на Україні, — вернутись в Січ, справляти службу військову, оберігать границі, не потурати гайдамакам, розганять їх, ловить утікачів і віддавать на суд військовий, щоб смертію карати непокірних».

Люди були налякані вони не хотіли коритися такому закону, не могли змиритися з панщиною, податками. Гнат підбурював людей на повстання, а Сава Чалий пропонував деякий час перечекати, а коли всі втратять пильність піти війною на ворогів. І Сава все ж зумів переконати людей заспокоїтися і чекати, адже поки в них малі сили і вони без гармат — вони легка здобич.

В кіш у Чорному лісі приїхав запорожець, що мав купити коней у Немирові. Він розповів, що п’ятнадцять побратимів спіймали і повісили, так як прийняли за гайдамак, і лише він один врятувався. Запорожці вимагали помсти за побратимів, а Гнат скористався настроєм людей. Тепер Гнат Голий став отаманом гайдамаків, і як би Чалий не переконував почекати ніхто його вже не слухав…

Чалий був засмучений таким ходом справ, а Шмигельський запропонував рятувати Україну від гайдамацької руїни — поїхати до гетьмана Потоцького в Немирів і пристати на його умови:

«Він дасть усю милицію свою під твою руку, і ми поможемо йому прогнати гайдамацькі купи, що лиш озвірюють панів проти людей, а люд проти панів. Коли ж настане мирнеє життя, — тоді лиш процвіте наш край!»

Чалий спочатку подумав, що Шмигельський шляхтич і з’явився в його коші, щоб зрадити. Але Шмигельський розповів Саві про пропозицію Потоцького, про обіцянку полегшення життя і для простих людей. Сава розумів, що справа його життя тепер не досяжна, він жалкував, що відпустив Зосю, адже тепер міг би все кинути і одружитися на ній, вести мирне, тихе господарство.
Шмигельський скористався цією слабкістю Чалого і пообіцяв, що сам гетьман Потоцький посватає за нього Зосю…
Перед Чалим стояв нелегкий вибір — зрадити товаришів (адже якби він пристав на умови Потоцького, то був би змушений їх ловити) і стати паном проти яких і сам боровся, чи бути вірним сином України.
Але Шмигельський запевнив його, що він тільки покращить життя людей, адже після зникнення гайдамаків буде мирне життя, а він зможе жити з Зосею. dovidka.biz.ua Чалий згодився приєднатися до Потоцького, якщо виконають його умови:

«Щоб грецька віра благочесна на Україні лиш цвіла, а унія щоб і не пахла; щоб, замість панщини, платили люде чинш такий, який умовились платить, на слободи йдучи, і суд щоб рівний був для всіх!»

Шмигельський дав листа Саві, в якому Потоцький і обіцяв все це Чалому у разі вступу на службу.

Події далі розгортаються в палаці Потоцького: Жезніцький розповідає Яворському, що хотів би одружитися на Зосі із Очеретного, але гайдамака Чалий її вкрав.
Яворський повідомляє, що Шмигельський Зосю назад вернув додому. Шляхтичі думають, що Шмигельський пристав до гайдамацького руху.

Жезніцький повідомляє Потоцькому про зраду Шмигельського, і той просить привести до нього саму Зосю, щоб дізнатися про Чалого.

Поки Зося не прийшла пані Качинська і просить Потоцького захистити її від Яворського, який б’є її канчуком! Потоцький наказує Яворському завести для домашнього обіходу одностеблик. Качинська вдячна Потоцькому.

Прибуває Зося, яку Потоцький розпитує про перебування в полоні і про Чалого.
Зося каже, що гайдамаки до неї ставилися поважно: «Жиди мені служили й догоджали, а байками про Саву так зацікавили мене, що я нарешті вже сама його без страху ждала і бачити хотіла страшного всім на Україні гайдамаку.»
Зося розповіла, що Сава — чесний лицар! Бачила вона його лише кілька раз, всю ніч вони говорили про скривджений народ, про панськії неправди, потім Чалий співав їй чарівні пісні, чим зворушив її серце… Але Чалий наказав повернути Зосю додому, куди і привіз її Шмигельський, який назвався Іваном Найдою.

До зали палацу ввійшли Шмигельський і Чалий. Зося одразу просила Потоцького помилувати Саву. Жезніцький вимагав, щоб їх повісили, бо знову зрадять.
Чалий і Шмигельський заприсяглися вірно служити Потоцькому, а той віддав Зосю в дружини Чалому.
В придане Чалий отримав села Рубань і Степашки, і сто тисяч золотих. А Сава пообіцяв зруйнувати кіш свій, що в Чорнім лісі, розігнати гайдамаків, лише попросив Потоцького: полегшить долю посполитих.

«Сава Чалий» ДІЯ 4 скорочено

Медвідь і Грива ховаються в печері, після того як Сава зруйнував свій Кіш і почав ловити гайдамаків їм живеться нелегко. Частину гайдамаків Сава переманив до себе на службу, даруючи їм землі і вільготи. Гайдамаки мріяли його вбити, посилали кілька людей, але ніхто не досягнув цієї цілі
Медвідь і Грива згадують підлу зраду Сави, як він вночі напав на кіш, розбив його, а Іван Найда (Шмигельський) влаштував засідку, багато людей загинуло, багато повтікали. І мріють про помсту Саві.
Тим часом приїжджає запорожець, який їздив з ватагою грабувати немирівського пана, і ледве втекли від погоні самого Сави.

Гнат поставив вартового на сторожі, і розповів, що збирається сам іти до Сави, щоб розрахуватися за зраду. До печери прибув Кравчина, який стежив за Савою і розповів, що той живе в селі Степашках, що подарував йому Потоцький, заселяє свої землі тими гайдамаками, котрі, піймавшись, каються і присягають жити тихо. Кульбаба і Горицвіт попались на замірі вбити Саву. Кульбаба покаявся і живе тепер в Степашках, у тім селі, де Сава; а Горицвіта Сава повісив, бо той покаятися не схотів.

До лісу наближалася погоня, Гнат зібрав людей, щоб влаштувати засідку, хоча гайдамаків було менше, але вони сподівалися, що за ними гониться сам Сава і їм вдасться його схопити.

Почався бій, гайдамаки напали неочікувано, розпороли коням животи і дякуючи несподіванці отримали перевагу… В печеру Гнат повернувся разом з Шигельським. Гнат був поранений, як і Шмигельський, їх оглянув знахар. Спочатку Гнат наказав повісити Шмигельського, але Шмигельський не боявся смерті, не вважав себе зрадником. В Гнат мабуть міг би навіть помилувати Шмигельського, якби той допоміг помститися Саві… Але Шмигельський не міг на це піти: «Як сонце й місяць ніколи не зійдуться на своїй путі, так ми не зійдемось думками.»

Гнат наказав прострелити Івану лоба…

Гнат вирішує взяти Медведя і Кравчину і піти до Сави, щоб помститися.

«Сава Чалий» ДІЯ 5 скорочено

Сава Чалий живе з дружиною Зосею, місяць тому в них народився син, якого дружина теж вирішила назвати Савою. Глядіти дитину допомагає баба.

Зося переживає, адже Іван Шмигельський погнався за гайдамаками, і вістей від нього не має. Переживає Зося і за Саву, але бабуся намагається її заспокоїти, адже в його вся міліція під рукою, і козаки в дворі вартують. Хоча сам Сава не з боязких, часто варту навколо себе розпускає.
Зося і Сава живуть щасливо, люблять сина, але Сава часто шкодує, що пристав на службу до Потоцького, адже людям від того жити краще не стало. Бентежить його що грецьку віру намагаються витіснити з України, уніятські попи виганяють грецьких з їх церков.
Зося підтримує чоловіка, адже знає що він буде боронити грецьку віру. Сава ж сам розуміє, що Потоцький його ненавидить в душі, і лише одного друга Шмигельського він має, який постійно боротись проти кривди помагає.

Саву Чалого викликає натовп на вулицю під приводом Кульбаби, але Зося не пускає чоловіка на вулицю, бо відчуває якусь небезпеку, просить поставити охорону надворі.

Згодом приїздять до Сави Яворський і Жезницький, для них накривають святковий стіл. Шляхтичі вітають Саву з отриманням звання полковника за те що він у поход послідній розвалив град запорозький на річці Бугові і розігнав відтіль ватагу запорожців-гайдамак, спаливши церкву їх. Сава зізнається, що церкву спалив ненавмисно. Саві вручають громоту і листа, і повідомляють, що Потоцький просить прибути до нього завтра на обід і разом з тим принять ще подарунок.
В листі вказано, що гетьман подарує синові Сави сто тисяч злотих, якщо той охрестить його у католицьку віру!..

Вони п’ють за здоров’я сина, спілкуються, і йдуть додому.

Наодинці з Зосею Сава виказує своє роздратування, через те, що Потоцький вирішив його купити. Сава ніколи не згодиться охрестити сина в католицьку віру, щоб заспокоїти чоловіка Зося каже, що сама готова прийняти грецьку віру, щоб їх сімя жила спокійно.

 Зося. А коли так, то не тілько син твій не буде католиком, але і я, жона твоя, пристаю до грецької віри, і не посміє нас ніхто за те судить, бо жона і муж — тіло одно, а в однім тілі і дух повинен буть один!

Чалий розповідає, що шкодує про зраду гайдамаків, що хотів би жити з нею на березі Дніпра, а Зося готова на все, щоб бути поруч і не хвилюватися за чоловіка коли той йде ловити гайдамаків. dovidka.biz.ua А ще Зося страшно боїться помсти Гната, і тому просить чоловіка втекти далеко від людей.
Чалий намагається заспокоїти дружину, але й самому неспокійно на душі. Йому здається, що він чує як хтось за вікном каже «добривечір». Але ні сам, ні Джура нічого на вулиці не бачить.

Зося йде спати, а Сава сідає писати листи…
Він думає над тим, що вже нічого не виправиш, а хотів би він повернутися на Січ, але розуміє, що вороття не має…
Як несподівано бачить у вікні закривавлену голову Шмигельського… Виходить на вулицю, але там все тихо…

До будинку входить поранений козак, який повідомляє, що загін Шмигельського був розбитий, а самого Івана він не зміг знайти. Сава Чалий розумів, що це справа рук Гната і вирішує негайно їхати на місце битви, щоб знайти гайдамацьке гніздо, і заплатити за смерть Шмигельського

Сава відправляє Джуру розіслати три листи, але перед ти просить привести козаків для охорони двору.
Зося зрозуміла, що щось трапилося, а дізнавшись, що сотню Шмигельського розбито і Сава збирається їхати в похід, вирішує їхати з ним до Немирова і чекати його повернення там. Сава відмовляє жінку, адже вдома її будуть надійно охороняти, вони прощаються і вона йде в спочивальню.

Сава залишається сам, в будинок входять тихо Гнат, Медвідь і Кравчина.
Вони оточують його з усіх боків, перекривши доступ до зброї і вбивають…

Шановні читачі, в переказі використана оригінальна мова Карпенка-Карого, це не помилки!

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *