«Сеньйорито акаціє, добрий вечір» вірш

«Сеньйорито акаціє, добрий вечір» вірш Миколи Вінграновського змальовує незвичну кар­тину зустрічі із забутим коханням, що завдавало багато болю. Здавалося, що все забулося, але акація, облита пожежею осені, нагадала про дав­ні почуття. Аналіз вірша «Сеньйорито акаціє, добрий вечір» допоможе підготуватися до уроку.

«Сеньйорито акаціє, добрий вечір» вірш

Сеньйорито акаціє, добрий вечір.
Я забув, що забув був вас,
Але осінь зійшла по плечі,
Осінь, ви і осінній час,
Коли стало любити важче
І солодше любити знов…

Сеньйорито, колюче щастя,
Хто воно за таке любов?
Вже б, здавалося, відболіло,
Прогоріло у тім вогні,
Ступцювало і душу, й тіло,
Вже б, здалося, нащо мені?
У годину суху та вологу

Відходились усі мости,
І сказав я — ну, слава Богу,
І, нарешті, перехрестивсь…
Коли ж — здрастуйте, добрий вечір..
Ви з якої дороги, пожежо моя?..
Сеньйорито, вогонь по плечі —

Осінь, ви і осінній я…

Автор: J. G. (Джей Джи) У рубриці: Вірші

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *