«Сеньйорито акаціє, добрий вечір» вірш Миколи Вінграновського змальовує незвичну картину зустрічі із забутим коханням, що завдавало багато болю. Здавалося, що все забулося, але акація, облита пожежею осені, нагадала про давні почуття. Аналіз вірша «Сеньйорито акаціє, добрий вечір» допоможе підготуватися до уроку.
«Сеньйорито акаціє, добрий вечір» вірш
Сеньйорито акаціє, добрий вечір.
Я забув, що забув був вас,
Але осінь зійшла по плечі,
Осінь, ви і осінній час,
Коли стало любити важче
І солодше любити знов…
Сеньйорито, колюче щастя,
Хто воно за таке любов?
Вже б, здавалося, відболіло,
Прогоріло у тім вогні,
Ступцювало і душу, й тіло,
Вже б, здалося, нащо мені?
У годину суху та вологу
Відходились усі мости,
І сказав я — ну, слава Богу,
І, нарешті, перехрестивсь…
Коли ж — здрастуйте, добрий вечір..
Ви з якої дороги, пожежо моя?..
Сеньйорито, вогонь по плечі —
Осінь, ви і осінній я…
