Що таке генотип та фенотип?

Генотип-и-фенотип1

Поняття генотип і фенотип – дуже важливі в генетиці. В даній статті ви дізнаєтеся визначення генотипу та фенотипу, їх мінливість.

Що таке генотип та фенотип?

Генотип — це сукупність всіх генів організму, які є його спадкової основою.

Генотип особин кожного виду є цілісною системою, хоча і складається з окремих генів, які можуть відокремлюватись один від одного і успадковуватись незалежно. Цілісність генотипу, яка склалася в процесі історичного розвитку виду, проявляється в тому, що формування станів більшості ознак організму є результатом взаємодії алельних і неалельних генів, а алелі більшості генів впливають на розвиток певних станів кількох ознак.

Фенотип — це сукупність всіх ознак і властивостей організму, які виявляються в процесі індивідуального розвитку в даних умовах і є результатом взаємодії генотипу з комплексом факторів внутрішнього і зовнішнього середовища.

Фенотип формується внаслідок взаємодії генотипу організму і умов зовнішнього середовища. Якщо домінування повне, то при однаковому фенотипі особини можуть мати різний генотип. Якщо ж маємо справу з проміжним характером успадкування, то кожний генотип визначатиме свій варіант фенотипу.

Кожен біологічний вид має властивий тільки йому фенотип. Він формується відповідно до спадковою інформацією, закладеної в генах. Проте залежно від змін зовнішнього середовища стан ознак варіює від організму до організму, в результаті чого виникають індивідуальні відмінності — мінливість.

На основі мінливості організмів з’являється генетична різноманітність форм.

Мінливість буває:

-модифікаційна, або фенотипічна;

— генетична, або мутаційна.
Модифікаційна мінливість не викликає змін генотипу, вона пов’язана з реакцією даного, одного і того ж генотипу на зміну зовнішнього середовища: в оптимальних умовах виявляється максимум можливостей, властивих даному генотипу. Модифікаційних мінливість проявляється в кількісних і якісних відхиленнях від вихідної норми, які не передаються у спадок, а носять лише пристосувальний характер, наприклад, посилення пігментації шкіри людини під дією ультрафіолетових променів або розвитку м’язової системи під дією фізичних вправ і т. д.
Ступінь варіювання ознаки у організму, тобто межі модифікаційної мінливості називаються нормою реакції.

Таким чином, фенотип формується в результаті взаємодії генотипу і факторів середовища. Фенотипічні ознаки не передаються від батьків до нащадків, успадковується лише норма реакції, тобто характер реагування на зміну навколишніх умов.
Генетична мінливість буває комбінативна і мутаційна.

Комбінативна мінливість виникає в результаті обміну гомологічними ділянками гомологічних хромосом у процесі мейозу, що призводить до утворення нових об’єднань генів у генотипі. Виникає в результаті трьох процесів: 1) незалежного розходження хромосом в процесі мейозу, 2) випадкового з’єднання їх при заплідненні; 3) обміну ділянками гомологічних хромосом або кон’югації..
Мутаційна мінливість (мутації) — називають стрибкоподібні і стійкі зміни одиниць спадковості — генів, що тягнуть за собою зміни спадкових ознак. Вони обов’язково викликають зміни генотипу, які успадковуються потомством і не пов’язані зі схрещуванням і рекомбінацією генів.

Мутації, що виникають в статевих клітинах, передаються у спадок (генеративні мутації).

Зміни в соматичних клітинах викликають соматичні мутації, що поширюються на ту частину тіла, яка розвивається з змінилася клітини. Для видів, що розмножуються статевим шляхом, вони не мають істотного значення, для вегетативного розмноження рослин вони важливі.

Якщо ви маєте більше інформації щодо визначення термінів «генотип» та «фенотип», пишіть в коментарях.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *