Що таке релігійність і духовність?

Що таке релігійність і духовність?

На уроках етики вже не раз говорилося про внутрішній світ людини, який називається інакше духовним світом. Про це світі говориться і в Біблії: «Не хлібом єдиним живе людина, але словом Божим». Духовний світ кожної людини — індивідуальний. Його наповнення залежить тільки від нас. З духовним світом пов’язане поняття «духовність».

Духовність — це здатність людини творити духовний світ. Ця здатність проявляється насамперед у самовдосконаленні, тому що духовний світ — всередині кожного з нас: це наші думки, мрії, почуття, нарешті — наше прагнення досягти ідеалу, стати кращими, досконалішими. Збірник древньоєврейських повчань так характеризує духовність: «Чим старше стають люди, що живуть духовним життям, тим більше розширюється їх кругозір, прояснюється їх свідомість; люди ж, які живуть тільки мирським (світським, буденним) життям, з роками згасають ». Духовність є тією магнетичною властивістю, яка робить людину цікавим для інших. Маються на увазі не тільки знання, досвід, товариськість або щедрість. Так, наприклад, український історик, письменник Микола Костомаров, який жив в Петербурзі, зачаровував своєю любов’ю до України. Тих, хто бував у Костомарова в його петербурзькому будинку, завжди вражав цей дух рідної землі. «У цьому затишному куточку, звідки книги майже витісняли господаря, все нагадувало рідний край: і образ Охтирської Богоматері, і портрети стародавніх діячів України, і рідна мова, — згадував сучасник Костомарова. — Там начебто ввижався куточок далекої України».

Для багатьох духовне життя пов’язане зі служінням Богу. Такий прояв духовності називають релігією (від латинського «святість», «побожність»). У цьому значенні духовне життя протиставляється світському (мирському) від слів «світло», «світ».

З курсу історії ви знаєте, що релігійні уявлення були притаманні найдавнішим співтовариствам людей. Протягом тривалого часу людство сповідувало різні релігійні вчення, обожнюючи спочатку світ речей і навколишньої природи (фетишизм, тотемізм, магія). Пізніше наші предки стали вірити в богів. Якість, що визначає, в якій мірі людина переймається релігійними ідеями, нормами, наскільки релігія впливає на життя людини, називають релігійністю. Коли говорять, що людина релігійна, це означає, що в основі її духовного життя лежить певна релігія, віра в Бога. Таку людину називають ще набожною.

Проявом світосприйняття побожної людини є релігійні почуття — любов до Бога, благоговіння, смирення (покірність) та інші переживання. За своєю глибиною вони не тільки не поступаються іншим почуттям, а й перевершують їх. Ось чому до релігійних почуттів не можна ставитися легковажно, зневажливо, бо цим ми принижуємо, ображаємо людину.

Духовність — прояв внутрішнього світу людини; здатність до створення духовного світу, самовдосконалення.

Релігійний — 1. Вірить в Бога і старанно виконує всі релігійні обряди. 2. Відноситься до релігії; заснований на релігії.

Автор: J. G. (Джей Джи) У рубриці: Психологія

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *