Смаковий аналізатор

смакові рецептори язика

В процесі еволюції смак формувався як механізм вибору або відторгнення їжі. У природних умовах смакові відчуття комбінуються з нюховими, тактильними та термічними. В даній статті ми розглянемо що таке сенсорна система смаку, її будова та функції.

Смакова сенсорна система

Орган смаку  — периферична частина смакового аналізатора представлений рецепторними епітеліальними клітинами в смакових бруньках. Вони сприймають смакові подразнення (харчові і нехарчові), генерують і передають рецепторний потенціал аферентним нервовим закінченням, в яких з’являються нервові імпульси. Інформація надходить в підкіркові і коркові центри.

Смакові відчуття виникають в результаті подразнення в порожнині рота особливих утворень, здатних реагувати на смакові речовини.

Периферичний відділ смакового аналізатора представлений чутливими смаковими епітеліоцитами, які утворюють смакові бруньки (цибулини). Одна смакова брунька складається з 10 — 30 клітин, які мають на своїй поверхні мікроворсинки.

Будова смакових рецепторів

Рецептори смаку розташовані на язиці, задній стінці глотки, м’якому піднебінні, мигдалинах і надгортаннику. Найбільше їх на кінчику, краях і задній частині язика. Кожна з приблизно 10 000 смакових бруньок людини складається з декількох (2-6) рецепторних клітин і, крім того, з опорних клітин.

Смакова брунька має колбовидну форму; у людини її довжина і ширина близько 70 мкм. Смакова нирка не досягає поверхні слизової оболонки язика і з’єднана з порожниною рота через смакову пору.

Смакові клітини — найбільш короткоживучі епітеліальні клітини організму: в середньому через кожні 250 г стара клітина змінюється молодою. Кожна з рецепторних смакових клітин довжиною 10- 20 мкм і шириною 3-4 мкм має на кінці, зверненому в просвіт пори, 30-40 найтонших мікроворсинок товщиною 0,1- 0,2 мкм і довжиною 1-2 мкм. Вважають, що вони відіграють важливу роль в збудженні рецепторної клітини, сприймаючи ті чи інші хімічні речовини, адсорбовані в каналі бруньки.

Смакові чутливі епітеліоцити сприймають солодке, гірке, солоне, кисле або комбінації з цих чотирьох видів смакових подразників. Для впливу на смакові клітини ці речовини повинні бути розчинені в рідині. Розчинником в порожнині рота є слина.

Нервове збудження, що виникло в смакових чутливих епітеліоцитах, передається на нервові закінчення чутливих нейронів лицьового, язикоглоткового і блукаючого нервів. По центральних відростках цих нейронів смакові нервові імпульси надходять в чутливі ядра стовбура мозку. Центральною ланкою смакового аналізатора є кора на нижній поверхні півкуль великого мозку. У ці ділянки кори смакові імпульси надходять з чутливих ядер стовбура мозку.

Смакові поля язика

Існує чотири основних смакових відчуттів, які сприймаються різними смаковими полями язика: солодке і солоне (кінчик язика), кисле (край язика) і гірке (корінь язика). Специфічність смаково­го відчуття полягає у залежності від концентрації речовини. Так, кухонна сіль у малій концентрації створює відчуття солодкого, а солоного смаку набуває тільки у високій концентрації. Найбільш висока чутливість до гіркого, що має певне біологічне значення у зв’язку з частим взаємозв’яз­ком гіркого з отруйними якостями речовин.

Біологічна роль сенсорної системи смаку

Біологічна роль смакових відчуттів полягає не тільки в перевірці їстівності їжі; вони впливають також на процес травлення. Завдяки наявності автономних ефферентів смакові відчуття рефлекторно пов’язані з секрецією травних залоз і діють не тільки на інтенсивність секреції, але і на склад секрету — залежно від того, які смакові якості в їжі переважають: наприклад, солодка вона чи солона. З віком здатність до розрізнення смаку знижується. Вживання лікарських препаратів, таких, як кофеїн і інтенсивне куріння, також знижують смакову чутливість.

Тепер ви знаєте яку будову має смаковий аналізатор.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *