“Собаче серце” переказ

Собаче серце переказ Короткий зміст

“Собаче серце” стислий переказ повісті Булгакова розповість про головні події, тому краще читати детальний переказ “Собаче серце”.

“Собаче серце” аудіокнига (переказ). Михайло Булгаков

“Собаче серце” стислий переказ

Події відбуваються в Москві. Зима 1924/25 року.
У великому будинку на Пречистенці живе і веде прийом пацієнтів професор Пилип Пилипович Преображенський. Він живе і працює в квартирі, де є сім кімнат, на що не може не звернути увагу «житлове товариство», яке проводить в будинку новий план по заселенню. До професора приходить голова комітету будинку Швондер і вимагає звільнити дві кімнати. Але професор дзвонить одному зі своїх пацієнтів, який займає високий пост (а таких пацієнтів у професора чимало, так як він займається омолодженням людини шляхом пересадки залоз тварин), і той наказує залишити професора в спокої.

Під час обіду з асистентом Іваном Арнольдовичем Борменталем професор висловлює своє невдоволення тією розрухою, яка, на його думку, коїться «в головах» нової влади.
Професор задумав експеримент, заради якого знаходить на вулиці безпородного пса з обпеченим боком. Він доручає пса своїй домробітниці Зіні. Через два тижні професор разом з асистуючим йому Борменталем проводить операцію, в ході якої пересаджує собаці залози внутрішньої секреції людини на ім’я Клим Чугункін. Клим загинув від удару ножем в трактирі, йому було 25 років, і він грав на балалайці, був пяницею.

собаче серце скорочено читатиВідразу після операції професор думає, що собака померла, але це не так – Шарик не тільки не помер, він став поступово перетворюватися на людину. Три тижні потому замість собаки у професора опиняється людина невеликого зросту. Шарик непогано говорить, курить і лається матом. А від колишнього пса залишилася тільки звичка ганяти котів, чим Шариков (саме таке прізвище вибрав він для себе) і займається. Крім прізвища, він підібрав собі ім’я – Поліграф Поліграфович, знайшовши це поєднання в календарі, а також зажадав у професора виправити йому документи і прописати його в квартирі. Борменталь намагається навчити Шарикова хорошим манерам, але це марно – в собаці «прокидаються» гени його донора – Клима Чугункіна, і він на зборах, присвячених дослідам професора, починає грати на балалайці, співати і танцювати.

Професора всі вітають з успіхом, але сам він не задоволений результатами свого досвіду. Він каже Борменталю, що домігся того, що милий пес став людиною, причому наймерзеннішою з існуючих.
Одного разу Шариков приносить професору документ, виданий Швондером, в якому говориться, що Шариков має право на одну кімнату в квартирі професора. Потім він показує посвідчення, де говориться, що він працює завідувачем відділом по зачистці Москви від бродячих тварин. І на довершення всього він приводить у дім дівчину, стверджуючи, що він буде жити разом з нею в цій квартирі. Коли професор розповідає дівчині про те, хто є Шариков, вона плаче і каже, що Шариков розповідав їй про те, що шрам на голові – це результат поранення в бою.

Приходить день, коли до професора приходить один з його пацієнтів і приносить донос, написаний Шариковим, в якому йдеться про те, що професор виголошує контрреволюційні промови. Професор викликає Шарикова і каже йому, щоб той забирався з його квартири. У відповідь Шариков дістає револьвер. Через кілька хвилин Борменталь замикає двері в квартиру, перерізає провід дзвінка і закривається разом з професором в оглядовій.

Проходить 10 днів. У квартиру до професора приходить слідчий з ордером на обшук і з обвинуваченням професора Преображенського і доктора Борменталя в убивстві громадянина Шарікова П.П. У відповідь на це професор спочатку не може зрозуміти, хто такий Шариков, а потім «згадує», що це, можливо, той пес, який брав участь в його експерименті. Він запевняє слідчого, що пес живий, і показує йому дуже дивну собаку, яка спочатку йде на двох задніх лапах, потім встає на чотири, потім знову піднімається на дві і сідає в крісло. Слідчий непритомніє.

Два місяці по тому Шариков знову став мирним псом Шариком, але тепер він живе не на вулиці, а в квартирі професора.

Оцініть статтю
Додати коментар