«Собор Паризької Богоматері» переказ

«Собор Паризької Богоматері» — перший історичний роман французькою мовою Віктора Гюго.

«Собор Паризької Богоматері» переказ твору

6 січня 1482 року в Парижі йдуть «гуляння, що об’єднують свято Хрещення господня з древнім язичницьким святом блазнів». Цього дня, за традицією, на Гревській площі запалюють забавні вогні, прикрашають дерева (свого роду прообраз різдвяної ялинки).

За наказом кардинала Бурбонського Карла в центральному залі Палацу правосуддя («Велика зала») повинні були представити п’єсу за участю персонажів з Біблії, а також давньоримських богів — «Містерію». П’єса була присвячена одруженню «сина лева Франції»,спадкоємця французького престолу дофіна Карла і Маргаріти Австрійської. Після містерії мало відбутися обрання головного комедіанта Парижа — блазнівського тата.

Відбулося обрання блазнівського тата — ним став горбатий дзвонар собору Паризької Богоматері Квазімодо. П’єр Гренгуар, автор «Містерії», в розпачі втік з палацу. Йому ніде було згаяти ніч, адже на виручені за «Містерію» гроші він розраховував розплатитися за житло. Він вирішив розділити з народом радість і відправився до вогню на площі. Там П’єр побачив танцюючу дівчину «такої краси, що сам Бог волів би її Діві Марії». Після танцю Эсмеральда стала демонструвати незвичайні здібності своїй кізоньки  Джали, за що Эсмеральду критикував священик Клод Фролло, що стояв у натовпі, наставник горбаня Квазімодо. Злодії, жебраки і бродяги вшановували свого нового горбатого короля. Побачивши це, Клод зриває з Квазімодо одяг, відбирає скіпетр і відводить горбаня.

Циганка збирає гроші за свій танець і вирушає додому. Пьєр йде за нею, сподіваючись на те, що у неї, окрім прекрасної зовнішності, добре серце, і вона допоможе йому з житлом. На очах П’єра циганку викрадає Квазімодо і ще хтось із закритим обличчям. Эсмеральду рятує капітан королівських стрільців Феб де Шатопер. Есмеральда закохується в нього.

Слідуючи за дівчиною, Гренгуар виявляється у Дворі чудес, де проживають паризькі жебраки. Клопен звинувачує П’єра в незаконному вторгненні на територію Двору чудес і збирається його повісити. Поет просить прийняти його в їх співтовариство, але не витримує складного випробування; потрібно було витягти гаманець у опудала з бубонцями, та так, щоб вони не задзвеніли. В останні хвилини перед стратою жебраки згадали, що за законом П’єр повинен запитати, чи немає жінки, яка вийде за нього заміж. Якщо така знайдеться — вирок скасується. Стати дружиною поета погодилася Есмеральда. Він впізнав її. Їх «повінчали» на 4 роки. Однак дівчина не дає Гренгуару доторкнутися до себе. Як виявилося, Есмеральда носила амулет, який повинен був допомогти їй знайти батьків, але було одне вагоме «але» — талісман діє тільки до тих пір, поки циганка залишається незайманою.

Після «весілля» Гренгуар супроводжує Есмеральду під час її виступів на площі. Під час чергового танцю циганки архідиякон Фролло дізнається в її новому супутнику свого учня Гренгуара і починає детально розпитувати поета про те, як він зв’язався з вуличною танцюристкою. Факт одруження Есмеральди і Гренгуара обурює священика, він бере з філософа слово, щоб той не торкався до циганки. Гренгуар повідомляє Фролло, що Есмеральда закохана в якогось Феба і марить ним дні і ночі безперервно. Ця новина викликає у архідиякона небувалий напад ревнощів, він вирішує щоб то не було дізнатися, хто цей Феб, і розшукати його.

Пошуки Фролло увінчуються успіхом. Рухомий ревнощами, він не тільки знаходить капітана Феба, але і завдає йому серйозну рану під час його побачення з Есмеральдою, чим ще більше налаштовує проти себе циганку.

Есмеральду звинувачують у вбивстві Феба (Клоду вдається втекти з місця злочину, вистрибнувши через вікно в річку), укладають під варту і піддають тортурам, не витримавши яких, дівчина визнає свою «провину». Есмеральда засуджена до страти через повішення на Гревській площі. У ніч перед стратою в темницю до дівчини приходить архідиякон. Він пропонує полонянці бігти з ним, але вона в гніві відштовхує невдалого вбивцю свого улюбленого Феба. Навіть перед стратою всі її думки зайняті капітаном. Доля дарувала їй шанс побачити його в останній раз. Він стояв зовсім холоднокровний на балконі будинку своєї нареченої Флер-де-Ліс Гонделор’є. В останній момент її рятує Квазімодо і ховає в соборі.

Эсмеральда і тоді не перестає марити капітаном королівських стрільців (рана його виявилася несмертельною), не вірячи в те, що він давно її забув. Свою невинну сестру йдуть визволяти усі мешканці Двору чудес. Вони штурмують Собор Паризької Богоматері, який ревно захищає Квазімодо, вважаючи, що бродяги прийшли для того, щоб стратити циганку. У цій сутичці загинули Клопен Труйльфу і Жеан Фролло.

Коли почалася облога собору, Эсмеральда спала. Несподівано в її келію приходять двоє: її чоловік» Пьер Гренгуар і якась людина в чорному одязі. Обійнята страхом, вона все ж йде слідом за чоловіками. Вони таємно виводять її з собору. Надто пізно Эсмеральда розуміє, що таємничий мовчазний супутник — не хто інший, як архідиякон Клод Фролло. На іншому березі річки Клод останній раз запитує, що вона вибирає: бути з ним або бути повішеною. Дівчина непохитна.Тоді розгніваний священик віддає її під охорону затворниці Гудулі.

Самітниця жорстока і безцеремонна з дівчиною: адже та циганка. Але все вирішується самим незвичайним чином — виявляється, що малятко Агнеса, якого викрали цигани у Гудули (Пакетти Шантфлері) і Эсмеральда — одна і та ж людина. Гудула обіцяє врятувати дочку, і ховає її у своїй келії. За дівчиною приходять стражники, серед них і Феб де Шатопер. У пориві любові Эсмеральда забуває про обережність і зве його. Усі старання матері марні. Дочку забирають. Вона до останнього намагається врятувати її, але у результаті гине сама.

Эсмеральду знову приводять на площу. Тільки тоді дівчина усвідомлює жах неминучої смерті. З вершини собору за цією трагічною сценою спостерігали Квазімодо і, звичайно, Клод Фролло.

Розуміючи, що Фролло винен в смерті циганки, збожеволілий від гніву Квазімодо скидає свого названого батька з вершини собору. Після цього горбань зникає.

У фінальній сцені роману розповідається про те, як в гробниці Монфокінській шибениці були знайдені два скелети, один з яких обіймав інший. Це були останки Есмеральди і Квазімодо. Коли їх спробували роз’єднати, скелет Квазімодо розсипався в прах.

Автор: J. G. (Джей Джи) У рубриці: світова література

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *