Стародавня історія України терміни та поняття (С-Я) ЗНО

У даній статті надано відповіді та роз’яснення по  термінам та поняттям стародавньої історії України по літерам (С-Я), переглянути статті по іншим літерам: (А-К), (Л-Р).

Хто такі сармати?

Сармати (савромати; від давньоіранського «оперезані мечем») — це давньогрецька назва групи кочових іраномовних племен, що жили у III ст. до н. е. — IV ст. н. е. на території степової смуги України. Поділялися на аланів, аорсів, роксоланів, сираків, язигів. Основою госп. діяльності с. були різні форми скотарства, а також промисли, ремесла, торгівля. Частими були війни, важливу роль у військ, справі відігравали жінки. С. витіснили з укр. степів скіфів, з якими були подібні їхнє життя і побут. У середині III ст. н. е. військ, могутність с. була ос­лаблена готами, в IV ст. вони були розгромлені та частково асимільовані гунами. Традиції к-ри с. простежували­ся в к-рі антів і в пізніші часи.

Хто такі скіфи?

Скіфи (сколоти, скити) — це кочові іраномовні племена, які жили в VII—III ст. до н. е. в степах Пн. Причор­номор’я. Геродот присвятив скіфам четверту книгу своєї «Історії». У V—IV ст. до н. е. утворилася так звана Вел. Скіфія (назва території, на яку поширилася скіфська матеріальна і духовна к-ра, а також значною мірою військ, вплив). Крім власне кількох скіфських племінних об’єднань (еллінські, кочові, царські с.), там жили місцеві племена, які потрапили в залежність від с. (с.-орачі, с.-землероби). Найвищого піднесення Вел. Скіфія досягла в IV ст. до н. е. за часів царя Атея, який загинув 339 до н. е. в б-бі з царем Македонії Філіппом (батьком Алексан­дра Македонського). У III ст. до н. е. витіснені сарматами. Безпосереднім продовженням Вел. Скіфії було Скіфське царство в Криму, яке проіснувало до III ст. н. е. Про велич Скіфської держави свідчать царські кургани (Чортомлик, Солоха, Гайманова і Товста могили, де знайдено славетну золоту пектораль). Економіка с. базува­лася на кочовому господарстві (розведення коней, вел. і дрібної худоби). В основі духовної к-ри кочових с. ле­жали традиції іраномовних племен, т. зв. звіриний стиль у мистецтві, численні міфи, первісні реліг. уявлення. Певний вплив на формування духовної к-ри с. мали малоазійські народи та грецька к-ра. У к-рі осілих племен значною мірою зберігалися традиції місцевих племен. С. залишили глибокий слід у давній історії України, деякі їхні традиції були успадковані пізнішими народами.

Хто такі склавини?

Склавини (склавени; видозміна імені «славіни» чи «словени») — це назва у гр. і латиномовних джерелах VI ст. слов’янських племен на північ від Дунаю. Вірогідні відомості про них подають Йордан і Прокопій Кесарійський. Мешкали на правобережній лісостеповій частині України та Поліссі та ряді країн Центр. Європи. С. належить гол. заслуга у колонізації слов’янами Ватіканського п-ва наприкінці VI — у І половині VII ст. Пам’ятки пізнішого часу, які можна назвати власне укр., постали переважно на основі пам’яток, що їх залишили с.

Скотарство як галузь:

Скотарство — це розведення свійських тварин, одне з основних занять людей протягом багатьох тисячоліть. З’явилося на землях Передньої Азії приблизно 9 тис. років тому, перша свійська худоба — кози та вівці. На укр. землях скотарство поширилося 8-6 тис. років тому, а особливо за часів трипільської к-ри (IV—III тис. до н. е.).

Первісне людське стадо:

Стадо (людське стадо) — назва великих груп, якими жили архантропи.

Старійшини це:

Старійшини — це старі досвідчені чоловіки, які допомагали вождю управляти громадою, племенем.

Перші стоянки визначення:

Стоянка (в археології) — це короткочасне поселення мисливців палеоліту та мезоліту, а також місце зимово­го перебування кочових скотарів, мисливців в іст. часи. Археологічні матеріали зі стоянок мають важливе зна­чення для вивчення історії первісного с-ва. На території України найвідоміші стоянки у передгір’ях Карпат (Ко­ролеве, Молодове), у Криму, по берегах Дніпра, на Поліссі.

Суспільний поділ праці це:

Суспільний поділ праці — це розділення на сільськогосподарську та несільськогосподарську працю і подаль­ша професійна спеціалізація.

Суспільні відносини це:

Суспільні відносини — це відносини між групами людей, що виникають у процесі їхньої діяльності.

Поняття суспільства:

Суспільство — це спільнота, яка мешкає на певній території.

Табу визначення:

Табу (від полінезійського «заборона») — у первісних народів реліг. заборона певних дій, предметів і слів, порушення якої нібито жорстоко карається. Переносно — щось суворо заборонене.

Тотем визначення:

Тотем (від алгонкінського «його рід») — це тварина або рослина, що була об’єктом реліг. культу роду або племені як його родоначальник і охоронець.

Тотемізм визначення:

Тотемізм (від алгонкінського «його рід») — одне з первісних реліг. вірувань, для якого характерна віра в спільне походження та кровну спорідненість між певною групою людей (родом) і певним видом тварин, рослин, рідше — предметом чи явищем природи.

Трипільська культура історія України:

Трипільська культура (трипільська етнокультурна спільність) — це археологічна к-ра часів енеоліту, що існувала у XXXVIII-XXVI ст. до н. е. Отримала назву від поселення, відкритого і дослідженого В. Хвойкою у 1890 р. біля с. Трипілля на Київщині. Поширена на землях лісостепової і частково степової смуги Правобереж­жя, Молдови і Сх. Румунії. На території Тернопільщини перші пам’ятки були відкриті у 1870-1880-х рр. під на­звою «культура мальованої кераміки». Деякі відкриті поселення (Майданецьке, Талянки на Черкащині) займали площу 300-400 гектарів, мали радіально-концентричне вуличне планування і були густо забудовані. Частина будівель були двоповерховими, складалися з кількох кімнат, мали великі глиняні печі. Господарство трипільців постійно розвивалося. Спочатку домінувало осіле скотарство при наявності мотичного землеробства. Згодом різко зросла роль хліборобства із застосуванням тяглової сили тварин, розвинулися ремесла. Трипільці пройшли тривалий етап соціального розвитку — від невеликих родів і племен з сильними традиціями вшанування жінок і культу матері-землі до скупчень вел. кількості населення у вел. селах протоміського типу, виділення різних категорій населення, що займалося ремеслами. Вони опанували різні форми мистецтва, зокрема розпис мінеральними фарбами приміщень, глиняного посуду. Трипільські племена маііи широкі зв’язки з населенням Центр. Європи. Оси. причинами занепаду трипільського етносу була загальна нерозвиненість матеріального ви­робництва, а також зови, деструктивні впливи. Т. к. була вершиною розвитку енеолітичних землеробських с-ву Європі. Багато дослідників вважає, що традиції т. к. існували і в наступні часи й збереглися у традиційній нар. к- рі українців (тип жител, розпис будинків і посуду, візерунки вишивок, писанок тощо).

Фетиш визначення:

Фетиш (від португальського «амулет») — це предмет неживої природи, нібито наділений чудодійною силою, об’єкт релігійного  поклоніння у первісних народів. Переносно — річ або людина, яку обожнюють, поклоняються їй.

Фетишизм визначення:

Фетишизм (від португальського «амулет») — 1) поклоніння фетишам; одна з ранніх форм реліг. вірувань. 2) Приписування речам самих по собі специфічно соціальних властивостей і внаслідок цього надприродних особливостей. 3) Сліпе поклоніння чомусь, обожнювання.

Поняття цивілізація:

Цивілізація (від лат. «громадський, державний») — 1) рівень сусп. розвитку та матеріальної к-ри, який визначається розвитком продуктивних сил, основу життя становлять результати діяльності самих людей; 2) синонім к-ри; 3) ступінь сусп. розвитку, що настав після варварства. Трипільська цивілізація на укр. землях утворилася прибл. тоді ж, як у Єгипті, Передній Азії — близько шести тисяч років тому.

Язичництво в Україні:

Язичництво (поганство) — релігії, для яких характерними є віра в багатьох богів, поклоніння явищам природи, предметам тощо.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *