«Сто років самотності» система образів

«Сто років самотності» система образів у романі Маркеса

Схема родоводу сім’ї Буендіа

родовід

Перше покоління Буендіа

Хосе Аркадіо — праправнук Креола, який вирощував тютюн у поселенні мирних індіанців. Урсула — праправнучка комерсанта, який через сімейні обставини змушений вести тихе життя задля спокою своєї сім’ї.

Неначе молодий патріарх, Хосе Аркадіо давав усім поради: як сіяти, як виховувати дітей, допомагав кожному, щоб тільки покращити життя. Будинок сім’ї Буендіа був найкращим у поселенні, було багато худоби. Говорили, що Хосе Аркадіо, найрозумніший у селі, порадив поставити вулиці так, щоб у спекотні години на кожен будинок припадала однакова кількість сонячного світла.

Хосе Аркадіо займався вихованням синів, особливо Ауреліано, у якого були здібності до алхімії. Коли зник молодший Хосе Аркадіо (утік із циганами), батько тільки й мовив: «Він стане мужчиною». Поринає в заняття алхімією.

Коли зникла дружина, із загоном односельців, молодшим сином Ауреліано (маленьку Амаранту залишив із годувальницею) пішов на пошуки Урсули. Через три дні ні з чим повернувся додому.

Урсула ж показала людям дорогу до другого кінця долини, якою можна дістатися всього за два дні. Люди почали отримувати листи щомісяця, користуватися машинами, що значно полегшило їм життя.

Дуже скоро скромне поселення Макондо перетворилося на містечко з лавками, ремісничими майстернями і торговим шляхом, яким навіть прийшли перші араби в черевиках, із «кільцями у вухах» і стали обмінювати жіночі прикраси на папуг. Урсула виробляє й продає льодяники — півників та рибок — і цим примножує фінанси сім’ї.

Хосе Аркадіо після приїзду чужинців зацікавлюється реальним життям, втрачає інтерес до алхімії, наводить лад у місті, дає поради щодо будівництва чужинцям, які його дуже поважали, налагоджує всю трудову діяльність у М акондо, лагодить годинник, виміняний у арабів на папуг, пропонує посадити на вулицях мигдальні дерева замість акацій, та ще й придумує, як зробити ці дерева вічними.

Урсула випікає хліб, пундики, бісквіти, це приносить прибуток сім’ї. А коли вона раптово помічає, що підросли Ребека, Амаранта й Аркадіо, то розуміє, що родовий будинок потрібно добудувати, щоб усім було вдосталь місця.

Після призначення урядом у місто управителя корехідора дона Москоте жителі не мають права побілити свій будинок у білий колір, їм нав’язується блакитний на честь річниці незалежності. Хосе Аркадіо говорить: «Ми — мирний народ, у нас ще ніхто своєю смертю не помирав, ми все зробили самі: заснували поселення, проклали дороги і ніколи не турбували уряд, і нас ніхто не турбував. Не для того ми заснували Макондо, щоб перший-ліпший наказував, як нам чинити». І відмовився фарбувати будинок у блакитний колір: «А мій дім залишиться білим, як голубка».

Хосе Аркадіо весь час у науковому пошуку. Він хоче то відкрити вічний двигун, то «застосувати принцип маятника до повозки, до плуга, до всього, що служить людям. Наймогутніший магніт Мелькіадеса він прагне прилаштувати до видобування золота з надр землі, а гігантську лупу перетворити на бойову зброю». Та після наступного невдалого наукового захоплення йому здається, що машина часу зіпсувалась і майбутнього не буде, він втрачає здоровий глузд, його прив’язують у дворі до великого каштана.

Урсула могла безпомилково вбачати в людях головне: її син, полковник Ауреліано, за якого вона могла б піти на смерть, від природи не мав таланту любити; Амаранта мучила італійця і полковника Герінельдо Маркеса.

Урсула відважно говорить правду своєму внукові — правителю Макондо, що він «сором родини Буендіа», рятує життя дона Москоте, Герінельдо Маркеса. Навіть деякий час сама керує містом замість свого внука Аркадіо: оголошує недійсними його декрети, відміняє носіння червоних пов’язок. Але вона відчуває себе самотньою і шукає порятунку в спілкуванні з чоловіком Хосе Аркадіо, але той її не розуміє, бо давно вже несповна розуму. Після розстрілу Аркадіо Урсула забирає до себе в дім його дружину Санта-Софію де ла П’єдад і трьох дітей: дівчинку Ремедіос і хлопчиків-близнюків Хосе Аркадіо Другого й Ауреліано Другого.

Урсула дотримувалася свого слова, була чесною і забрала із собою в могилу таємницю про золото в гіпсовій статуї святого Йосипа, що його приніс невідомий перед війною на збереження, поки не закінчаться дощі.

Вона до кінця була при здоровому глузді й навіть перед смертю, як і все своє життя, турбувалася про свою родину: «Вбивайте рудих мурашок, бо через них будинок розвалиться, хай ніколи не гасне лампа перед дагеротипом Ремедіос, хай жоден Буендіа не одружується з родичкою, бо народяться діти зі свинячим хвостом».

Урсула прожила, як сама нарахувала, не більш ніж 150 й не менш ніж 122 років. Урсула — ідеал жінки для Маркеса.

 

Друге покоління Буендіа

Несправедлива війна спустошила душу полковника Ауреліано Буендіа, витравила з неї всі людські почуття, крім честолюбства та жаги влади; перетворившись на жорстокого диктатора, він відокремлюється від оточуючих колом радіусом три метри, нікому не довіряє, втратив зв’язок із сім’єю, батьківщиною (Макондо), відмовився від своїх юнацьких ілюзій, крок за кроком простує до самотності.

«Ми воюємо тільки за владу»,— говорить полковник. Він перетворюється на жорстокого цинічного правителя, навіть наказує розстріляти свого друга, майже члена сім’ї, Герінельдо Маркеса, коли той став на заваді його владолюбним амбіціям.

 

Третє покоління Буендіа

Старший син Хосе Аркадіо, Хосе Аркадіо Молодший,— «дуже великий для свого віку, перетворюється на високого на зріст юнака. Голос його погрубішав, підборіддя та щоки покрилися молодим пухом, він був дуже гарної статури. Працював у батьківській лабораторії неохоче, більше гуляв, таємно зустрічався із сусідкою Пілар Тернерою, про свої нічні походеньки розповідав молодшому брату Ауреліано».

Третє покоління Хосе Аркадіо — позашлюбний син Хосе Аркадіо Молодшого і Пілар Тернери (з розповіді про нього розпочинається роман).

Хосе Аркадіо в дитинстві опікувала індіанка Васитасьон, служниця в домі Урсули та Хосе Аркадіо Старшого.

Аркадіо товаришував з Амарантою та Ребекою, але виглядав порівняно з ними ще дитиною.

Разом зі своїм дядьком Ауреліано займається ювелірною справою.

Аркадіо став учителем, поділяв погляди лібералів, мріяв вбити священика, переобладнати церкву на школу, проголосити свободу кохання, за часів воєн став найжорстокішим правителем Макондо. Його характеризують жадоба, прагнення наживи, він офіційно закріплює за батьком усі захоплені земельні угіддя, а місцева влада стягувала замість нього податки. Ці кошти осідали в його кишенях.

За гроші містечка звів будинок та купив меблі, мав позашлюбну дитину, жив у гріху із Сантою-Софією де ла П’єдад.

Через його амбіції загинуло багато людей.

Заарештований консерваторами і розстріляний.

 

Четверте покоління Буендіа

У дитинстві заповітним бажанням Хосе Аркадіо Другого було побачити, як розстрілюють людей, а коли побачив, то на все життя зненавидів війну.

Він вирощував бойових півнів, гроші заробляв на півнячих боях. Не зважав на те, що це заняття було заборонено в сім’ї ще його прадідом, засновником роду.

Хосе Аркадіо Другий мріяв розчистити русло річки, відкрити на ній навігацію, для цього зібрав робітників, купив інструменти, наказав рити канали, узяв гроші у свого брата-близнюка Ауреліано Другого і зник на деякий час. Та провести швидкою течією йому вдалося лише пліт, зате привіз на нім у містечко французьких гетер (повій).

Під час «бананової лихоманки» працював наглядачем на банановій плантації, що дуже розлютило дружину брата — Фернанду, яка не любила «грінго».

Хосе Аркадіо Другий відмовився від роботи наглядача, перейшов на бік робітників плантацій і підбурив їх на повстання. Але сам більше спостерігав за ходом подій, ніж керував повстанцями. Після повстання його вважають божевільним, тому що тільки він один пам’ятав про три тисячі вбитих мирних жителів Макондо, які боролися за свої права. Йому ніхто не вірив, бо влада нав’язала всім думку, що в М акондо все добре, не було ніяких вбитих, що влада і профспілки вирішили конфлікт «полюбовно». Повернувшись додому після страшної ночі повстання, замикається в кімнаті Мелькіадеса і розбирає його пергаменти, знайомиться зі своїм онуком Ауреліано, навчає його грамоти, розповідає йому багато цікавого та потрібного для життя.

Він був чи не найрозумнішим чоловіком у домі: знайшовши криптографічні знаки пергаментів, він склав із них таблицю і довів, що це не що інше, як алфавіт. Помер, розбираючи пергаменти Мелькіадеса в той самий день, що і брат-близнюк Ауреліано Другий.

Першим захопленням Ауреліано Другого були книги, записки Мелькіадеса. Згодом гра на акордеоні, який він виграв у лотерею, зацікавила його більше, ніж ті записки.

Він не був щасливим у подружньому житті, проте був життєрадісним, безтурботним гультяєм, який тільки те й робив, що кричав: «Плодіться, корови! Життя коротке!», купався в шампанському й наперекір прабабусі Урсулі обклеював увесь будинок банкнотами.

Під час бананової лихоманки він пиячив, улаштовував турніри ненажер, грав на акордеоні. З віком забажав жити на одному місці, мати домашній затишок, тому вирішив залишитися в родовому домі, опікуватися внуком.

У дитинстві Хосе Аркадіо, сином Ауреліано Другого і Фернанди, опікувалася прабабуся, яка вирішила виховати з нього священика, для цього його відправила на навчання до семінарії, де той вивчав курс теології.

Проте юнак, ніде не навчаючись, прогулював гроші, які надсилала йому Фернанда.

Рената Ремедіос (Меме), дочка Ауреліано Другого і Фернанди, навчалася в монастирській школі. Грала на клавікордах, була схожа на свою тітоньку Амаранту, яку дуже любила. Дуже турбувало Фернанду, її матір, те, що Меме любила великі компанії, а одного разу привезла без попередження додому на гостину чотирьох черниць із монастиря і 65 своїх подруг.

Меме після закінчення навчання повернулася в родовий дім у Макондо.

Потім жила до смерті в монастирі, поранення коханого так на неї вплинуло, що вона оніміла; народила позашлюбну дитину.

Амаранта Урсула — молодша донька Ауреліано Другого і Фернанди — навчалась у закритій школі, була здібною ученицею, батько мріяв відіслати її на навчання в Брюссель. Вона повернулася на батьківщину, у рідний дім, бо мріяла відродити Макондо. Але Макондо вже не існує, і всі її намагання вдихнути в нього життя були марними.

Буендіа Ауреліано Бабілонья привезла черниця з монастиря, де його народила Меме, донька Фернанди та Ауреліано Другого. Фернанда хотіла спочатку його втопити в купальні, а потім передумала, тримала в кімнаті Мелькіадеса, навіть своєму чоловікові нічого про онука не сказала. Тільки через рік Ауреліано довідався про нього й опікувався ним до кінця свого життя.

Хлопчик товаришував з Амарантою Урсулою — своєю тіткою, яка була майже його ровесницею. Фернанда на дозволила йому навчатися, бо в його свідоцтві про народження було написано — підкидьок.

Дід Хосе Аркадіо Другий навчив хлопчика читати й писати, зацікавив дослідженням пергаментів і переконав його у своїй правоті щодо значення бананової кампанії в Макондо, вони разом часто згадували старого в кашкеті, який ще задовго до їхнього народження сидів у цій кімнаті й розповідав їхнім предкам про світ.

Ауреліано Бабілонья вивчив санскрит, розпочав перекладати пергамент Мелькіадеса, та без дозволу Фернанди боявся вийти з дому, щоб знайти потрібну книгу для перекладу.

Спочатку дядько його ненавидів, а потім зацікавився розумом племінника, який умів перекладати пергамент із санскриту, знав англійську, прочитав 6 томів енциклопедії. Вдвох вони були вже не такі самотні, як раніше…

Ауреліано спочатку боявся своєї тітки Амаранти Урсули, потім дозволив їй учити себе танцювати, ще більше захопився книгами, вивчив французьку, грецьку, але найсильніше за все його приваблювали пергаменти. Тітка й племінник палко покохали одне одного коханням, у якому поєдналися пристрасть, почуття дружби і духовна близькість. У них народився хлопчик Ауреліано з поросячим хвостом. Він і є тією міфологічною потворою, якій судилося покласти кінець роду Буендіа.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *