«Сторононько рідна! коханий мій краю!» аналіз

«Сторононько рідна! коханий мій краю!»

Леся Українка

Сторононько рідна! коханий мій краю!
Чого все замовкло в тобі, заніміло?
Де-не-де озветься пташина несміло,
Немов перед бурею в темному гаю,
І знову замовкне… як глухо, як тихо…
Ой лихо!

Ой, де ж бо ти, воле, ти, зоре таємна?
Чому ти не зійдеш на землю із неба?
Осяяти землю безщасную треба!
Ти бачиш, як все в нас покрила ніч темна?
Ти чуєш, як правду неправда скрізь боре?
Ой горе!

О люде мій бідний, моя ти родино,
Брати мої вбогі, закуті в кайдани!
Палають страшні, незагойнії рани
На лоні у тебе, моя Україно!
Кормигу тяжку хто розбить нам поможе?
Ой боже!

Коли ж се минеться! Чи згинем без долі?
Прокляття рукам, що спадають без сили!
Навіщо родитись і жити в могилі?
Як маємо жити в ганебній неволі,
Хай смертна темнота нам очі застеле!
Ой леле!

«Сторононько рідна! коханий мій краю!» аналіз

Поезія „Сторононько рідна! Коханий мій краю!”, розпочата ніжним звертанням до отчої землі, завершується строфою-закликом: „Коли ж се минеться!/ Чи згинем без долі?/ Прокляття рукам, що спадають без сили!/ Навіщо родитись і жити в могилі?/ Як маємо жити в ганебній неволі,/ Хай смертна темнота нам очі застеле!/ Ой леле! ”. У тональності цього раннього вірша виразно звучить ідея патріотизму, національної свідомості, яка стане наскрізною у творчості Лесі Українки.

Ви можете розширити аналіз вірша «Сторононько рідна! коханий мій краю!» додавши тему, ідею, жанр, художні засоби через фоорму коментарів.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *