«Стоїть в селі Суботові…» Шевченко

«Стоїть в селі Суботові…» — вірш Тараса Шевченка. На думку українського літературознавця Олександра Білецького, вірш «Стоїть в селі Суботові» не є самостійним твором, а епілогом «Великого льоху». Це підтверджується не тільки змістом і місцем запису автографа, а й тим, що «Великий льох» — єдиний не датований твір в альбомі «Три літа», дата вказана тільки після вірша «Стоїть в селі Суботові».

«Стоїть в селі Суботові…» Шевченко читати

Стоїть в селі Суботові
На горі високій
Домовина України,
Широка, глибока.
Ото церков Богданова.
Там-то він молився,
Щоб москаль добром і лихом
З козаком ділився.
Мир душі твоїй, Богдане!
Не так воно стало;
Москалики, що заздріли,
То все очухрали.
Могили вже розривають
Та грошей шукають,
Льохи твої розкопують
Та тебе ж і лають,
Що й за труди не находять!
Отак-то, Богдане!
Занапастив єси вбогу
Сироту Украйну!
За те ж тобі така й дяка.
Церков-домовину
Нема кому полагодить!!
На тій Україні,
На тій самій, що з тобою
Ляха задавила!
Байстрюки Єкатерини
Сараною сіли.
Отаке-то, Зіновію,
Олексіїв друже!
Ти все оддав приятелям,
А їм і байдуже.
Кажуть, бачиш, що все то те
Таки й було наше,
Що вони тілько наймали
Татарам на пашу
Та полякам… Може, й справді!
Нехай і так буде!
Так сміються ж з України
Стороннії люди!
Не смійтеся, чужі люде!
Церков-домовина
Розвалиться… і з-під неї
Встане Україна .
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!..

21 октября 1845,
Марьинское

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *