Доба та англійське суспільство детально зображені у романі «Пригоди Олівера Твіста». Діккенс показує, що формально, теоретично суспільство досить розвинене, але чиновники різних рангів, які допущені до влади й коштів, зловживають своїм становищем, збагачуються, чинять несправедливість щодо найбідніших, беззахисних членів громади.
Представники різних верств суспільства “Пригоди Олівера Твіста”
| «Вищий клас», дворянство | Чиновники | Ремісники, слуги | Знедолені | Злочинці |
| Містер Браунлоу; місіс Мейлі; Роза; лікар Лосберн; Гаррі | Містер Бамбл; судді; рада робітного дому | Місіс Менн — власниця ферми; сажотрус Гемфілд; трунар Соуерберрі; Джайлз — слуга місіс Мейлі | Олівер Твіст; Дік; діти й мешканці робітного дому | Проноза; Феджін; Сайкс; Ной; Чарлі Бейтс; Ненсі; Монкс |
Характеристика суспільства “Пригоди Олівера Твіста”
| Суспільні установи, явища | Теоретично | Фактично |
| Церковнопарафіяльні общини | Турбуються про знедолених громадян, безпритульних дітей | Обкрадають бідних і беззахисних, використовуючи державні, громадські кошти у власних інтересах |
| Використовується дитяча праця | Громада турбується про набуття дітьми практичних навичок,освоєння певної професії | Роботодавці використовують дітей як рабів, не несуть відповідальності за їх загибель |
| Розвинена система прямого судочинства | Призначена швидко розбирати справи, відновлювати справедливість | Не заглиблюються у суть справи, винними найчастіше роблять бідних, які не в змозі заплатити |
| Є багато заможних, забезпечених людей | Мають перейматися проблемами суспільства | Не знають цих проблем, роблять добро при нагоді |
Засоби, якими письменник створює художню модель тогочасного англійського суспільства.
• Найпомітніший засіб — різка сатира, гірка іронія. Наприклад: «Оскільки над містером Гемфілдом тяжіло дріб’язкове обвинувачення, що він закатував на смерть кількох хлопчиків-сажотрусів, то йому спало на думку, що, може, рада з якоїсь незрозумілої примхи вирішила взяти до уваги цю незначну обставину, яка, на його думку, зовсім не стосувалася справи. У такому разі, це було щось не схоже на їх звичайний спосіб дії…»; «Малого Олівера, на превелике його диво, звільнили від ув’язнення і наказали вбратися в чисту сорочку. Не встиг він проробити цю незвичайну для нього гімнастичну вправу, як містер Бамбл власноруч приніс йому миску каші зі святковим десертом — двома з чвертю унціями хліба. Не витримавши такого розкішного видовища, Олівер гірко заплакав, цілком природно гадаючи, що рада, очевидно, поклала вбити його для якоїсь потреби, бо інакше не почала б годувати, мов на заріз».
♦ Засіб контрастів: життя Олівера у злодіїв і життя в містера Бра-унлоу та в місіс Мейлі й Рози. Прийом прямого авторського втручання, авторської оцінки явищ і подій: «Хотів би я, щоб якийсь угодований філософ, їжа і питво котрого перетворюються в ньому на жовч, чия кров холодна як лід, а серце справжнє залізо,— хотів би я, щоб він поглянув, як хапав Олівер Твіст вишукані наїдки, якими погидував навіть пес. Я б хотів, щоб цей філософ бачив, з якою дикунською пожадливістю роздирав голодний хлопець ці шматки. Але ще дужче хотілося б мені побачити, як цей філософ із такою самою насолодою уминає таку ж страву».
