Суспільство у романі «Пригоди Олівера Твіста»

олівер твіст

Доба та англійське суспільство детально зображені у романі «Пригоди Олівера Твіста». Діккенс показує, що формально, теоретично суспільство досить розвинене, але чиновники різних рангів, які допущені до влади й коштів, зловживають своїм становищем, збагачуються, чинять несправедливість щодо найбідніших, беззахисних членів громади.

Представники різних верств суспільства «Пригоди Олівера Твіста»

«Вищий клас», дворянство Чиновники Ремісники, слуги Знедолені Злочинці
Містер Браунлоу; місіс Мейлі; Роза; лікар Лосберн; Гаррі Містер Бамбл; судді; рада робітного дому Місіс Менн — власниця ферми; сажотрус Гемфілд; трунар Соуерберрі; Джайлз — слуга місіс Мейлі Олівер Твіст; Дік; діти й мешканці робітного дому Проноза; Феджін; Сайкс; Ной; Чарлі Бейтс; Ненсі; Монкс

Характеристика суспільства «Пригоди Олівера Твіста»

Суспільні установи, явища Теоретично Фактично
Церковнопарафіяльні общини Турбуються про знедолених громадян, безпритульних дітей Обкрадають бідних і беззахисних, використовуючи державні, громадські кошти у власних інтересах
Використовується дитяча праця Громада турбується про набуття дітьми практичних навичок,освоєння певної професії Роботодавці використовують дітей як рабів, не несуть відповідальності за їх загибель
Розвинена система прямого судочинства Призначена швидко розбирати справи, відновлювати справедливість Не заглиблюються у суть справи, винними найчастіше роблять бідних, які не в змозі заплатити
Є багато заможних, забезпечених людей  Мають перейматися проблемами суспільства Не знають цих проблем, роблять добро при нагоді

Засоби, якими письменник створює художню модель тогочасного англійського суспільства.

• Найпомітніший засіб — різка сатира, гірка іронія. Наприклад: «Оскільки над містером Гемфілдом тяжіло дріб’язкове обвинувачення, що він закатував на смерть кількох хлопчиків-сажотрусів, то йому спало на думку, що, може, рада з якоїсь незрозумілої примхи вирішила взяти до уваги цю незначну обставину, яка, на його думку, зовсім не стосувалася справи. У такому разі, це було щось не схоже на їх звичайний спосіб дії…»; «Малого Олівера, на превелике його диво, звільнили від ув’язнення і наказали вбратися в чисту сорочку. Не встиг він проробити цю незвичайну для нього гімнастичну вправу, як містер Бамбл власноруч приніс йому миску каші зі святковим десертом — двома з чвертю унціями хліба. Не витримавши такого розкішного видовища, Олівер гірко заплакав, цілком природно гадаючи, що рада, очевидно, поклала вбити його для якоїсь потреби, бо інакше не почала б годувати, мов на заріз».

Засіб контрастів: життя Олівера у злодіїв і життя в містера Бра-унлоу та в місіс Мейлі й Рози. Прийом прямого авторського втручання, авторської оцінки явищ і подій: «Хотів би я, щоб якийсь угодований філософ, їжа і питво котрого перетворюються в ньому на жовч, чия кров холодна як лід, а серце справжнє залізо,— хотів би я, щоб він поглянув, як хапав Олівер Твіст вишукані наїдки, якими погидував навіть пес. Я б хотів, щоб цей філософ бачив, з якою дикунською пожадливістю роздирав голодний хлопець ці шматки. Але ще дужче хотілося б мені побачити, як цей філософ із такою самою насолодою уминає таку ж страву».

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *