Терміни та поняття
Україна в Першій світовій війні
Брусиловський прорив – це успішний наступ рос. військ Пд.-Зах. фронту під командуванням генерала Брусилова влітку 1916 на території Волині, Галичини та Буковини, серйозний удар по армії Австро-Угорщини.
Галицько-Буковинське генерал-губернаторство — тимчасова адмін.-терит. одиниця, створена царським урядом наприкінці 1914 на окупованих рос. військами землях Галичини та Буковини з центром у Чернівцях, існувала до середини 1917, поділялася на Львівську, Перемиську, Тернопільську і Чернівецьку губ. Очолювали рос. військ, генерал-губернатори А. Бобринський (1914-1915) і Ф. Трепов (1916). Окупаційна влада проводила послідовну антиукраїнську політику, закривала всі укр. заклади, запроваджувала росіянізацію. Відбувалися масові депортації укр. інтелігенції (у т. ч. митрополита УГКЦ А. Шептицького) у глиб Росії. Лідер партії кадетів П. Мілюков, виступаючи у Держ. думі, розцінив політику адміністрації як «європейський скандал». 22 квітня 1917 крайовим комісаром Г.-Б. г.-г. з правами генерал-губернатора був призначений Дмитро Дорошенко з місцем осідку в Тернополі. У серпні 1917 внаслідок відступу рос. військ з Галичини і Буковини було ліквідоване.
Головна українська рада (ГУР) — міжпартійна організація, створена 1.08.1914 у Львові представниками УНДП, УРП, УСДП. ГУР очолив Кость Левицький, заст. було обрано Михайла Павлика і Миколу Ганкевича, секретарем Степана Барана, всього входило 15 осіб. ГУР ставила собі за мету визначати загальний напрям укр. політики під час Першої світ. війни, захист інтересів українців в Австро-Угорщині в умовах Першої світ. війни і створювати укр. військ, формування. У травні 1915 ГУР було перетворено в Загальну укр. раду.
Загальна українська рада (ЗУР) — укр. політ. о-ція, що утворилася 5.05.1915 у Відні після розширення складу ГУР. До складу ЗУР увійшли 21 представник Галичини, 7 від Буковини, а також 3 члени СВУ (В. Дорошенко, В. Козловський, О. Скоропис-Йолтуховський, пізніше А. Жук і М. Меленевський). Програма ЗУР — створення незалежної держави на всій укр. етнічній території. Провід о-ції належав президії, яку очолював К. Левицький. Після проголошення австро-угорським урядом у листопаді 1916. створення Польського королівства та широкої автономії Галичини з політ. перевагою для поляків ЗУР втратила вплив на укр. політ. рух.
Окупація (від лат. «загарбую, оволодіваю») — тимчасове захоплення збройними силами однієї держави частини або всієї території ін. країни, переважно внаслідок наступальних воєнних дій.
Світова війна — надзвичайний стан, до якого спонукали світ, спільноту міждержавні суперечності, що нагромадилися на попередніх етапах сусп. розвитку. Крайнє загострення цих суперечностей, що не могли бути розв’язані ін. методами призводить до застосування зброї. Найбільш жорстокими і спустошливими в історії людства були Перша й Друга с. в.
Союз визволення України (СВУ) — політ. о-ція емігрантів з Наддніпрянської України, що виникла 4 серпня 1914 у Львові. З вересня 1914 до 1918 діяла у Відні. Діяльність СВУ організовувала президія у складі Дмитра Донцова, Володимира Дорошенка, Андрія Жука, Мар’яна Меленевського, Олександра Скорописа-Йолтуховського. У програмних документах о-ції сказано про гол. мету — побудову Укр. держави. СВУ розгорнув широку дипломатичну й інформаційну діяльність у країнах Четверного союзу і в деяких нейтральних європейських країнах. З 1915 деякі члени СВУ увійшли до складу ЗУР. Одним з найважливіших завдань президія СВУ вважала захист інтересів полонених українців рос. армії. Завдяки СВУ значну кількість військовополонених українців переведено до окремих таборів, у яких з допомогою відомих діячів науки і к-ри проводились різні форми нац.-культ. та політико-просвітницької роботи. 1918 за активної участі СВУ сформовано з укр. полонених дивізії Сірожупанників і Синьожупанників, які пізніше брали участь у б-бі за незалежність України.
УСС (Українські січові стрільці) — укр. військ. частина у складі австро-угорської армії, що діяла на рос. фронті 1914-1918. У серпні 1914 ГУР звернулася до австр. уряду з проханням дозволити сформувати Легіон УСС, дозвіл було отримано з обмеженням двома тисячами осіб. Командувач — Михайло Галущинський, згодом Григорій Коссак, Франц Кікаль, Осип Микитка та ін. Перші бої УСС провели у вересні 1914, захищаючи Ве-рецький та Ужоцький перевали. Значними були бої біля гори Маківки (квітень 1915 р.), гори Лисоні (вересень 1916), с. Конюхи (тепер Козівського р-ну Тернопільської обл., червень 1917). Після утворення ЗУНР у листопаді 1918 УСС стали ядром УГА.
Читайте тему “Україна в Першій світовій війні“, щоб знати деталі подій.