Аналіз вірша “Тиха елегія“ Володимир Підпалий допоможе визначити, яка тема, ідея, жанр, художні засоби, віршовий розмір та скласти літературний паспорт твору.
В. Підпалий “Тиха елегія” аналіз
Автор – Володимир Підпалий
Тема “Тиха елегія”: відтворення щирих особистих почуттів в людини у невід’ємному зв’язку з мовою, народом, рідною землею, Батьківщиною.
Ідея “Тиха елегія”: возвеличення любові до всього святого, що пов’язано з життям кожної людини.
Основна думка: особистість — це та людина, яка поважає культуру, мову, традиції рідного краю, вболіває за долю України, її сучасне і минуле.
Жанр “Тиха елегія”: елегія.
Елегія (лат. еlеgeia — від. гр. elegos — жалібна, журлива пісня) — ліричний вірш середньої довжини, як правило, сумний за змістом. Найчастіше оповідь іде від першої особи, без чіткої композиції. Розрізняють: елегію-оповідь, елегію-спогад, елегію-думку, елегію любовну.
Віршований розмір: ямб.
Римування: перехресне.
Художні засоби “Тиха елегія”
- Повтори: «Коли мене питають… любили…».
- Метафори: «випадкове слово не впаде».
- Епітет: «ясні зорі», «тихі води».
- Риторичний оклик: «кладіть отут у домовину живим!..».
- Риторичні запитання: «Любити річки, і річки, і річечки, і потічки?», «Народу чи зможеш прислужитись, як і де?», «Любиш землю, степи, озера, яблуні в саду?», «Рідну мову чи зміг би поміняти на чужу?», «Україну чи зможеш ти забуть на чужині?».
Про любов до батьківщини не треба кричати, багато говорити, краще це доводити ділом. Ліричний герой поезії «Тиха елегія» саме так і чинить: не відокремлює себе від своєї землі, не може проміняти її на привабливу чужину, а дружина співає його синові колискову рідною мовою…
Вірш побудований у формі питань і відповідей. І якщо спочатку ліричний герой «відмовчується», «мовчить», то на питання, чи зможе забути Україну на чужині, «кричить» та відповідає словами Т. Шевченка: «Однаковісінько мені…» Тобто йому байдужа власна доля, тільки була б його Україна.
Автору респект)!!!