“Тіні забутих предків” образ Марічки

тіні забутих предків образ марічки 10 клас

“Тіні забутих предків” образ Марічки – один з головних в повісті Коцюбинського, цитати до її образу допоможуть розкрити її внутрішній світ та риси характеру.

“Тіні забутих предків” характеристика Марічки

Марічка Гутенюк – добра та ніжна дівчина, яка щиро віддана коханому Івану. Героїня мрійлива, дуже любить співати, знає безліч пісень. 

Марічка – поетична дівчина, знає секрети навколишньої природи, ворожіння. Вона складає співанки, які з’являються «ніби самі по собі». Вона настільки чиста, що вміє відповісти добром на зло. Ще в дитинстві вона назавжди привернула серце Іванка до себе, пригостивши його цукеркою у відповідь на спробу побити її.

Марічка кохає Івана, але передчуває, що щасливо жити їм разом не судилося. Згодом, коли Іван пішов в найми, гине в Черемоші під час повені. Від самого початку кохання Івана й Марічки було трагічним, бо на перешкоді закоханим стояла давня ворожнеча родів.

Марічка – дитя казкового світу гуцульських співанок. Її пісні народжувалися з усього, що її оточувало – сонце, небо, гори, рослини, і під чарівні звуки Іванової сопілки всі вони оживали, набували сили. В уявленнях про світ тут сплітається в одне християнство та язичницькі вірування.

“Тіні забутих предків” цитатна характеристика Марічки

“…вона оповідала йому, що зветься Марічка, що пасе вже дроб’єта (вівці), що якась Марцинова — сліпа на одно око — покрала у них муку… і таке інше, обом цікаве, близьке і зрозуміле, а погляд її чорних матових очей м’яко поринав у Іваново серце…”

“Марічка теж вже ходила в заплітках, а се значити мало, що вона вже готова й віддатись…”

“Не пасли більше вкупі ягнята і стрічались лиш в свято або в неділю. Сходились коло церкви або десь в лісі, щоб стариня не знала, як кохаються діти. ворожих родів…”

“Марічка любила, коли він грав на флояру. Задуманий все, встромляв очі кудись поза гори, неначе видів, чого не бачили другі, прикладав мережану дудку до повних уст, і чудна пісня, якої ніхто не грав, тихо спадала на зелену отаву царинок, де вигідно послали свої тіні смереки. Холодно було і мороз йшов поза шкуру, коли вилітали перші свистячі згуки…”

“Марічка обзивалась на гру флояри, як самичка до дикого голуба,– співанками. Вона їх знала безліч. Звідки вони з’являлись — не могла б розказати. Вони, здається, гойдалися з нею ще у колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях, як сходять квітки самосійні по сіножатях, як смереки ростуть по горах. На що б око не впало, що б не сталось на світі: чи пропала овечка, полюбив леЄінь, зрадила дівка, заслабла корова, зашуміла смерека — все виливалось у пісню, легку і просту, як ті гори в їх давнім, первіснім житті…”

“Марічка і сама вміла складати пісні. Сидячи на землі, поруч з Іваном, вона обіймала свої коліна і потиху гойдалася в такт. її круглі литки, опалені сонцем і од колін голі до червоних онучів, чорніли під полою сорочки, а повні губи мило ламались, коли вона починала…”

“Тіні забутих предків” аудіокнига слухати

Оцініть статтю
Додати коментар

  1. Віка

    Перепрошую, але остання цитата НЕ СТОСУЄТЬСЯ образу Марічки Гутенюк, це цитита до образу Марійки Федорчук (“Земля” О. Кобилянська)

    Відповіcти
    1. Марго

      Взагалі всі цитати до образу Марічки підібрані правильно!

      Відповіcти
    2. Григорій

      Маячня. Перевірив за повістю- все правильно

      Відповіcти