«Тисяча журавлів» аналіз

тисяча журавлів

Тисяча журавлів — повість японського письменника Ясунарі Кавабати, написана в 1951 році. Її написано на основі принципу вабі — приглушена, неяскрава краса, показ цінності кожної миті життя.

«Тисяча журавлів» аналіз твору

Автор: Кавабата Ясунарі

Рік: 1951

Жанр: повість

Тема: японська чайна церемонія та безнадійне кохання

Основна проблема: гармонія природи і людини

Головні герої: Кікудзі, Тікако Курімото, пан Мітані, пані Оота

Сюжет «Тисяча журавлів»

Головний герой відчуває потяг до коханки свого покійного батька, а після смерті жінки — до ії дочки, яка безслідно зникає з його життя. Усі події життя Кікудзі позначені впливом «фатальної жінки» Тікако Курімото. Вона — хозяйка чайного павільйону, берегиня чайної церемонії. Тікако — коханка пана Мітані, батька Кікудзі. Навідуючись до неї, батько брав сина з собою. Під час такого визиту хлопчик побачів на тілі жінки родиму пляму, що видалася йому жахливою. Надалі героєві здаватиметься, що огидна мітка лежить на всьому, до чого торкається ця жінка.

Пан Мітані вже й сам хотів би, та не здатен позбавитися Тікако. Вона переслідує чоловіка навіть у його власному будинку. Вдаючи, що хоче допомогти дружині коханця, Тікако стежить за ним, оскільки пан Мітані опікується пані Оотою. Тікако принижує гідність Ооти, навіть мати Тікако просить ії бути стриманішою.

Минає років двадцть. Тікако запрошує Кікудзі на щорічну чайну церемонію у павільйоні хромового саду. Після смерті батька молодий чоловік, ніколи не відвідував цього заходу, але цього разу вирішив піти. На церемонії Кікудзі зустрічає колишню батькову коханку пані Ооту і між ними виникають почуття.

Однак Тікако має щодо молодика свої плани — цього вона виступає в ролі свахи. Чаювання було приводом, аби познайомити Кікудзі з дівчиною, яка, на думку Тікако, має стати його дружиною. Дізнавшись про це, Оота, відчуває огиду, тепер вона сприймає свої стосунки з Кікудзі як гріх. Невдовзі жінка позбавляє себе життя.

Навіть обговорюючи смерть колишньої суперниці, Тікако не змогла втриматися від перемивання кісток. Здивований ії словами Кікудзі запитує: «Виходить, це ви її убили?». І дістає відповідь: «Вважайте, що я. Я звикла грати роль шахрайки. Ваш батько й цінувал у мені саме те, що я вміла завжди виконувати цю роль…».

Особливості твору «Тисяча журавлів»

  • читач повісті дивиться на світ не «очима автора», а очима персонажа» — підлітка, а потім молодого чоловіка Кікудзі, заздалегідь знаючи, що його бачення подій не є досконалим, а його «вироки» — не остаточні;
  • етика дорівнює естетиці, а естетика — етиці;
  • невизначений фінал.

У своїй Нобелівській лекції Кавабата сказав: «Яка б не була міра відчуженості людини від світу, самогубство не може бути формою протесту. Якою б ідеальною не була людина, якщо вона здійснює самогубство, то їй далеко до святості».

Художні прийоми у творі «Тисяча журавлів»

Прийом контрастуКікудзі вражений, захоплений Юкіко. Він думає, що не може одружитися з нею, адже вона така чиста, як джерельце, як сонячний промінчик, а він у порівнянні з нею — брутальний, бридкий.

Прийом контрасту використано для того, щоб читач міг побачити різницю між життєвими настановами кожного, як між світлом і тінню, між днем і ніччю. Тікако не може закрити собою ні Фуміко, ні Юкіко, ні пані Оота.

На початку повісті: на горищі «безсоромно шурхотіли пацюки, а біля самої галереї цвіло персикове дерево»;

  • · яскрава художня деталь — рожевий фуросікі Юкіко з тисячекрилим журавлем;
  • · гармонійне поєднання природи з почуттями та настроями героїв;
  • · опис чарівності предметів побуту, мистецтва;
  • · історичні натяки, літературні посилання, поетичні образи майстрів художнього слова тощо;
  • · місцевий колорит;
  • · вставні конструкції — лист-щоденник Фуміко.

Чотири правила чайної церемонії:

· гармонія. Це умова існування, основа основ; постійність можлива лише тоді, коли є рівновага. Наслідуючи красу, людина вдосконалює себе та свої стосунки зі світом. Пошуки гармонії — призначення традиційного мистецтва японців;

· чемність. Вона передбачає щирість стосунків між людьми, співзвуччя сердець, «зустріч почуттів» не за правилами поведінки, а завдяки тому, що душа людини, яка потрапляє у світ краси та натуральності, прихиляється до добра. Чайний дім — це обитель миру та спокою, сюди немає доступу людям із поганими думками;

· чистота. Вона повинна бути абсолютною, починаючи від почуттів та думок, закінчуючи чистотою в буквальному розумінні;

· спокій. Головне в чайному домі — тиша і спокій, які необхідні для рівноваги духу, для бесіди «серцями».

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *