Цитати Івана Котляревського

Цитати, вислови Івана Котляревського про життя, кохання, щастя, відносини, цитати з «Енеїди» зібрані в цій статті.

Цитати Івана Котляревського  

Коли кого любиш, того нічого не забудеш.

Ласкою всього достанеш, а криком та лаянням нічого не візьмеш.

[На] кого безталання нападе, тому нема ні в чім удачі.

Хто презирає рідних своїх, на такого ні в чім положитися не можна…

Лучче умерти, як з немилим жити.Сохнуть з печалі, щодень сльози лити.

Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює.

Тяжко жити без милого і в своїй сторонці!

Хто живе чесно й годується трудами своїми, тому й кусок черствого хліба смачніший од м’якої булки, неправдою нажитої.

Любов к Отчизні де героїть,
Там сила вража не устоїть.

Не ворог, хто уже дублений,
Не супостат, чий труп нікчемний
На полі без душі лежить.

Доля людськая — доля єсть сліпая!

Блаженна лож, когда биваєт в пользу ближніх, а то біда… що часто лжемо ілі ради своєя вигоди, ілі на упад других.

Великим грішникам часто і даром проходить, а маленьким грішникам такого задають бешкету, що й на старість буде в пам’ятку!

Морем в бурю їхать слизько, човнів ніхто не підкує.

Не так тепер і в пеклі стало,
Як в старину колись бувало.
Біда для нас — судьби устав!
Живе хто в світі необачно,
Тому ніде не буде смачно,
А більш, коли і совість жметь.

За милу все терять готові:
Клейноди, животи, обнови,
Одна дороже милой — честь!

Коли другії облизня піймали, то і ми остерігаймося.

Де общеє добро в упадку,
Забудь отця, забудь і матку —
Лети повинність ісправлять.

Все здається, близило мене до щастя, но, як на те, треба ж опізнитись одним днем, щоб горювати во всю жизнь!

Цитати Котляревського з «Енеїди»

Коли чого в руках не маєш,
То не хвалися, що твоє;
Що буде, ти того не знаєщ,
Утратиш, може, і своє.

Другим ми часто пророкуєм,
Як знахурі, чуже толкуєм,
Собі ж шукаєм циганок.

Злость, кажуть, сатані сестриця

Живе хто в світі необачно, Тому нігде не буде смачно, А більш, коли і совість жметь.

Ледащо син — то батьків гріх.

Та вже що буде, те і буде,
А буде те, що бог нам дасть.

Вблизі тут був намет Серрана,
На сього Низ і наскакав;
Він тілько що роздігсь з каптана
І смачно по вечері спав.
Низ шаблею мазнув по пупу,
Зад з головою сплющив вкупу,
Що із Серрана вийшов рак;
Бо голова між ніг вплелася,
А задня вгору піднялася;
Умер фигурно неборак!

Еней був парубок моторний
І хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятійший од всіх бурлак.
Но греки, як спаливши Трою,
Зробили з неї скирту гною,
Він взявши торбу тягу дав;
Забравши деяких троянців,
Осмалених, як гиря, ланців,
П’ятами з Трої накивав.

Смола там в пеклі клекотіла
І грілася все в казанах,
Живиця, сірка, нефть кипіла;
Палав огонь, великий страх!
В смолі сій грішники сиділи
І на огні пеклись, горіли,
Хто, як, за віщо заслужив.
Пером не можна написати,
Не можна і в казках сказати,
Яких було багацько див!

Біда не по дерев`ях ходить,
І хто ж її не скуштовав?
Біда біду, говорять, родить,
Біда для нас — судьби устав! …

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *